Конкурс "Людина та людяність"

А може досить?

А може досить? Досить цих порожніх обіцянок, нахабної брехні та вічного замилювання очей. Досить безкінечної демагогії, всюдисущого лицемірства та ганебних відмовок. Досить. Ми чули достатньо. Шкода, нічого так і не побачили. Ви гадали, терпіння вистачить ще на десяток безглуздих нікчемних казок? Ви помилялися. Ми терпіли довго. Дуже довго. Занадто. І тепер переповнена чаша нашого терпіння – це не просто річка, що вийшла з берегів, це роздратоване штормове море, яке проковтне кожного, хто хоча б спробує до нього наблизитися. А ви спробуйте! Спробуйте його приборкати. Не встигнете і повітря затримати.

er

Ми знаємо, чого ми варті, чого ми гідні. І ми свого досягнемо. Навіть не сумнівайтеся. Дорогою ціною, але досягнемо. І ось це як раз слова, які безповоротно тягнуть зо собою чіткі дії. Ви вже відчуваєте це. Ми не станемо ще одним «втраченим поколінням» і миритися з небаченою людською жадібністю теж не будемо. Жага справедливості зробила нас безстрашними та всесильними. За це дякуємо вам, боягузливі пішаки.

Наша свідомість нині зовсім інакша. Ми ладні боротися, перемагати, відстоювати свою правоту та не зраджувати свої ідеали. Так, на відміну від вас, ми маємо свої ідеали, принципи, цінності, пріоритети. Перепрошую. Ви також їх маєте. Але які ж вони мінливі. Варто лише відчути запах «безцінних» папірців, і слухняні песики вже лестяться до ніг нового хазяїна. Вони знають, кого охороняти. Доки наступний не подарує нової будки. Тільки собача вірність – це не про вас. «Собача» – так, «вірність» – ні. Та ви взагалі уявлення не маєте, що таке вірність. Чесність. Порядність. Воно вам не треба. Хазяїн всьому навчить. Видресирує. Його вже «виховали» як треба. Інший господар. Нескінченна ієрархія.

Ми ні на що не сподіваємося і ні на що не жаліємося. Ми самі побудуємо своє життя та добробут. Ми вже це робимо. Ви тільки не заважайте. Це все, про що ми просимо. Ми засвоїли купу гірких уроків, дякуємо. Ви – ні, ми – так. Ви так і не зрозуміли, що для нас не існує ні хазяїнів, ні царів, ні правителів. Це ваші штампи, ваші ігри. А у нас життя. Вільне та справжнє. У кожного своє. Власне. Без власників.

Гадаєте, далі розплата? Покарання? Не смішіть, я вас благаю. Кому ви потрібні? Кого там карати? Ні душі, ні серця, ні людськості. Ви вже й так покарані. На все життя вперед. Не турбуйтеся, нова будка вже не за горами, адже вас лише це хвилює, хазяїна тільки не переплутайте, а то, не дай Боже, без золотої кістки залишитесь. «Лежати! Сидіти! Голос!» Ось і все, на що ви здатні. Вся ваша свобода: метр туди, метр сюди, і ілюзія, що нікчемні шавки щось тут вирішують.

Вирішуйте далі. «Місце!». Ви на місці. Ми попереду.

Карапата Марія

м. Київ

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать: