Союзники — Велика Британія, Франція, Японія, Бельгія, Південна Африка, Австралія та Нова Зеландія — розпочали масштабний наступ на німецькі володіння. У результаті за кілька років Німеччина втратила практично всі свої заморські території.
Падіння Тоголенду та боротьба за Камерун
Першою німецькою колонією, що впала під ударами союзників, став Тоголенд у Західній Африці. Британські війська із Золотого Берега та французькі сили з Дагомеї розпочали наступ уже в серпні 1914 року. Невеликий гарнізон не зміг організувати тривалого опору, і колонія була захоплена протягом першого місяця війни.
Значно серйознішою виявилася кампанія в Камеруні. Ця велика колонія була атакована одночасно з кількох напрямків: британці наступали з Нігерії, французи — зі сходу та півдня, а союзний флот завдавав ударів із моря. Попри чисельну перевагу противника, німці оборонялися вперто й організовано. Вони використовували густі ліси, складний рельєф та систему укріплень для затримки союзників.
Останнім центром німецького спротиву стала фортеця Мора на півночі Камеруну. Її гарнізон тримався до 18 лютого 1916 року, навіть тоді, коли доля колонії вже була вирішена. Оборона Мори стала одним із найтриваліших епізодів колоніальної війни в Африці.
Німецька Південно-Західна Африка та повстання бурів
У вересні 1914 року війська Південно-Африканського Союзу вторглися до Німецької Південно-Західної Африки, території сучасної Намібії. Союзники мали значну перевагу в живій силі та техніці, однак наступ тимчасово загальмував внутрішній конфлікт у самій Південній Африці.
Частина бурських офіцерів, які ще недавно воювали проти британців у Англо-бурській війні 1899–1902 років, підняла повстання на підтримку Німеччини. Для багатьох бурів Британська імперія залишалася головним ворогом, а війна дала шанс помститися за поразку минулого. Лише до лютого 1915 року уряд Південної Африки придушив заколот і зміг повністю зосередитися на кампанії проти німців.
Попри складні умови пустельної війни, німецькі сили не могли довго чинити опір. 9 липня 1915 року колонія капітулювала.
Японський наступ у Китаї та Тихому океані
Особливу роль у боротьбі з німецькими колоніями відіграла Японія, яка вступила у війну на боці Антанти. Головною ціллю японців став німецький анклав Цзяочжоу на китайському узбережжі з портом Циндао.
У вересні 1914 року японські війська за підтримки британського флоту розпочали облогу міста. Німецький гарнізон оборонявся мужньо, але шансів на допомогу не мав. 7 листопада 1914 року Циндао капітулював. Для Японії ця перемога стала важливим кроком до зміцнення свого впливу в Азії.
Того ж року японці без особливого спротиву окупували Маріанські, Каролінські та Маршаллові острови в Тихому океані. Ці території залишилися практично беззахисними після відходу німецької ескадри адмірала Максиміліана фон Шпее.
Австралія, Нова Зеландія та захоплення німецьких островів
У південній частині Тихого океану союзники також діяли швидко. Наприкінці серпня 1914 року війська Нової Зеландії захопили Західне Самоа без значного опору. Операцію підтримували британські, австралійські та французькі військові кораблі.
Невдовзі Австралія розпочала наступ на Німецьку Нову Гвінею. У вересні австралійські сили висадилися в Новій Померанії — нинішній Новій Британії. Після кількох сутичок німецька адміністрація капітулювала. Упродовж кількох тижнів уся колонія перейшла під контроль Австралії.
Ці кампанії показали повну залежність колоніальних імперій від морської сили. Втративши контроль над океанами, Німеччина фактично не могла захищати свої далекі володіння.
Німецька Східна Африка та легенда Леттов-Форбека
Найдовше й найзапекліше німці боролися у Східній Африці. Тут німецькими військами командував Пауль фон Леттов-Форбек — один із найталановитіших командирів Першої світової війни. Йому вдалося перетворити колоніальну кампанію на виснажливу партизанську війну, яка тривала до самого завершення конфлікту.
Основою його армії були аскарі — африканські солдати, навчені за європейськими стандартами. Вони добре знали місцеву місцевість, витримували складні кліматичні умови та залишалися дисциплінованими навіть під час тривалих рейдів.
У листопаді 1914 року британська висадка біля Танги завершилася катастрофою. Німці завдали противнику тяжких втрат і змусили його відступити. Ця перемога зробила Леттов-Форбека справжньою легендою.
У 1916 році британці, бельгійці та війська з британських колоній розпочали масштабний наступ. Німці поступово втрачали території: британці зайняли Дар-ес-Салам, бельгійці захопили Табору. Проте Леттов-Форбек не дозволив оточити свої сили. Він постійно маневрував, уникаючи вирішальних битв.
У 1917 році німецький командир увійшов до Португальської Східної Африки, де захоплював продовольство та зброю. Пізніше він знову повернувся до Німецької Східної Африки, а восени 1918 року вторгся до Північної Родезії. Навіть після підписання перемир’я в Європі його війська ще продовжували бойові дії.
Лише 25 листопада 1918 року Леттов-Форбек офіційно склав зброю. Маючи спочатку близько 12 тисяч солдатів, він зумів скувати понад 130 тисяч союзних військ. Його кампанія стала однією з найдивовижніших сторінок Першої світової війни.
Кінець німецької колоніальної епохи
Поразка у Першій світовій війні остаточно зруйнувала німецьку колоніальну імперію. За умовами Версальського договору всі колонії Німеччини були передані державам-переможцям як мандатні території Ліги Націй.
Для Британської імперії, Франції, Японії, Австралії та Південної Африки це означало розширення впливу. Для Німеччини ж втрата колоній стала символом краху її світових амбіцій. Колоніальна імперія, створювана десятиліттями, припинила існування менш ніж за чотири роки війни.
Іван Гудзенко
