Попри іронічну назву, Війна Ему не була справжньою війною між людьми й тваринами. Це була військова операція із залученням підрозділу Королівської австралійської артилерії, яка мала скоротити чисельність птахів, що завдавали значних збитків сільському господарству. Проте вона стала прикладом того, як навіть сучасна зброя може виявитися безсилою перед природою, якщо тактика обрана неправильно.
Австралія після Першої світової війни
Після завершення Першої світової війни австралійський уряд активно заохочував ветеранів оселятися на нових землях і займатися сільським господарством. У Західній Австралії було створено багато фермерських господарств, де вирощували переважно пшеницю.
Однак природні умови цього регіону були непростими. Посухи, економічна криза початку 1930-х років і падіння світових цін на зерно вже створювали серйозні труднощі для фермерів. Додатковою проблемою стали величезні зграї ему, які щороку мігрували через сільськогосподарські райони після завершення сезону розмноження.
Чому ему стали проблемою
Ему — другий за величиною птах у світі після африканського страуса. Доросла особина може сягати майже двох метрів заввишки, важити понад 40 кілограмів і розвивати швидкість до 50 км/год. Попри великі розміри, ці птахи дуже рухливі, витривалі й добре пристосовані до життя в суворих природних умовах Австралії.
У 1932 році приблизно 20 тисяч ему мігрували до фермерських районів Західної Австралії. Птахи заходили на засіяні поля, поїдали молоді посіви пшениці, витоптували врожай і руйнували паркани. Через пошкоджені огорожі на поля також проникали кролі, які ще більше збільшували збитки.
Для багатьох фермерів, які вже перебували у складному фінансовому становищі, така ситуація ставала катастрофічною. Вони почали вимагати від уряду негайного втручання.
Звернення фермерів до уряду
Місцеві фермери звернулися до федеральної влади з проханням надати військову допомогу. Вони вважали, що звичайні мисливці не здатні впоратися з настільки великою кількістю птахів, тому лише армія з кулеметами могла швидко розв’язати проблему.
Австралійський уряд погодився підтримати фермерів. Було вирішено провести спеціальну операцію із залученням військовослужбовців Королівської австралійської артилерії. Перед ними поставили завдання максимально скоротити чисельність ему та захистити врожай.
Початок військової операції
Кампанія розпочалася в листопаді 1932 року. До операції залучили лише трьох військовослужбовців, які мали у своєму розпорядженні кулемети системи Льюїса та значний запас набоїв.
На перший погляд завдання здавалося нескладним. Передбачалося, що великі зграї птахів стануть легкою ціллю для автоматичної зброї. Проте вже перші дні операції показали, що реальність значно складніша.
Коли військові відкривали вогонь, ему миттєво розбігалися в різні боки невеликими групами. Через це кулеметний вогонь втрачав ефективність. Крім того, птахи чудово орієнтувалися на відкритій місцевості, швидко змінювали напрямок руху й майже не дозволяли вести прицільний вогонь.
Чому армія зазнала невдачі
Однією з головних причин провалу стала невідповідність тактики поставленому завданню. Кулемети були створені для ураження великих груп людей на полі бою, але зовсім не підходили для боротьби з дуже швидкими тваринами, які миттєво розсіювалися після перших пострілів.
Спроби вести вогонь із рухомих автомобілів також завершилися невдачею. Австралійські дороги того часу були нерівними, транспорт сильно трясло, а ему бігли настільки швидко, що наздогнати їх виявилося практично неможливо.
Військові також відзначали незвичайну поведінку птахів. Великі зграї часто діяли дуже організовано: поки одна частина уважно стежила за небезпекою, інші спокійно годувалися. Після появи людей ему швидко розсіювалися, залишаючи солдатів майже без можливості вести ефективний вогонь.
Підсумки кампанії
Операція тривала з листопада до грудня 1932 року. За цей час військові витратили тисячі набоїв, однак офіційні результати виявилися дуже скромними.
За підсумками кампанії повідомлялося про знищення менше ніж тисячі ему — лише незначної частини від початкової чисельності приблизно у двадцять тисяч птахів. Основне завдання виконано не було: великі зграї продовжували мігрувати через фермерські господарства та завдавати шкоди посівам.
Після цього військову операцію фактично припинили, визнавши її малоефективною.
Чи була війна марною
Попри невдалий результат, проблема захисту посівів нікуди не зникла. Надалі австралійська влада відмовилася від масштабного використання військових підрозділів і перейшла до інших методів боротьби.
Фермери почали активніше встановлювати спеціальні захисні паркани, використовувати системи винагород за відстріл птахів і вдосконалювати способи захисту полів. Ці заходи виявилися набагато ефективнішими, ніж військова операція із застосуванням кулеметів.
Водночас сама історія продемонструвала, що природні екосистеми часто набагато складніші, ніж здається на перший погляд. Навіть значна перевага в техніці не гарантує успіху, якщо не враховуються особливості поведінки тварин.
Іван Гудзенко
