По суті це одне із унікальних, але не до кінця зрозумілих творінь у філософській діяльності Фрідріха Ніцше. Становлення ніцшеніанства зумовило появу цілої низки робіт, присвячених філософській проблематиці розуміння переоцінювання цінностей людини. У 1881 році в Ніцше виникає ідея по створені незвичної на перший погляд праці, яку він назвав «Весела наука». Таке бажання пробудило у ньому детальне ознайомлення з філософією Бенедикта Спінози.

Написання книги відбулося наприкінці зими в місті Генуя і тривало цілий рік. Тримаючи у своїх руках справжній шедевр Ніцше не міг не поділитися цим текстом з композитором Петером Гастом в «Ранковій зорі». Назву до свого твору Ніцше не відразу ж вибрав.  Спочатку даний термін був у використанні провансальських трубадурів і ними визначалося поетичне мистецтво.  На початку літа книгу філософа  було підготовлено до друку, восени її пустили в продаж.

Весела наука Ніцше

Друге видання книги датують 1887 роком. Особливість книг – прелюдії, які складаються із шістдесяти трьох епіграм.  Основну частину складають триста вісімдесят три уривки, поєднані п’ятьма книгами різною довжиною. Фінальна частина книги – чотирнадцять віршів. Необхідно зазначити, що появу п’ятої книги та віршів  пов’язують саме з другим виданням.

У зазначеному творі, Ніцше розглядаються  питання про сутність зла (у першій книзі), зв’язок між мистецтвом та природою (йдеться у другій книзі), впорядкування світу, згідно логічних законів (у третій книзі), бо саме тут чітко видно ніцшеанський афоризм «Бог помер». В принципі усі твори Ніцше носять здебільшого нігілістичний характер. Важко зрозуміти Ніцше, що він хотів тим самим довести таку філософію до цілковитого абсурду, хоч враховують неоціненний внесок в німецькій філософії ХІХ століття.

Пегас