Дату народження філософа визначають осінню 1844 року, а місцем – слугує село Реккен, розташоване поблизу міста Лейпціг, в родині лютеранського священика. Батько Карл Людвіг пішов по дідівській лінії священства. У Карла було троє дітей: Фрідріх, дочка Елізабет, син Людвіг. Брат помер 1849 року, сестра, проживши довге життя, відійшла зі світу 1935 року. Ще перед народженням брата, помер їхній батько Карл. Опіку над Людвігом та його вихованням взяла матір.

З 1858 року Фрідріх навчається у престижній Пфортській гімназії. Години навчання були настільки фатальними для молодого хлопця, той взявся за письменницьку роботу, почав читати античні тексти, переборовши невизначене прагнення посвячення себе музиці. Відбулося також ознайомлення з творами таких мислителів як Байрон, Шіллер, Гьольдельрін, Вагнер. Після закінчення гімназії поступає до Бонського університету на факультет філології та теології.

Фрідріх Ніцше

Він відчуває нудьгу студентського життя і погіршення відносин з однокурсниками, доводячи їм прогресивний світогляд. Переводиться до іншого університету, в місті Лейпциг. Прогулюючись по Лейпцигу, вирішив зайти в одну із книжкових крамниць, придбавши працю Шопенгауера «Світ як воля та уява». Книга досить сильно вплинула на нього як майбутнього філософа.  Двадцяти чотирьох річний Фрідріх запрошується до Базельського університету, але вже у статусі професора для викладання класичної філології.

Такий випадок можна  вважати першим в системі розвитку європейської освіти. Проте пропрацював на цій посаді не довго. Фрідріх вирішує відмовитись від прусського громадянства. У франко-прусській війні  1870 року участі не приймав. А Базельський  університет дозволив професору Фрідріху санітарну роботу. Та й здоров’я у нього не було настільки міцним.

У вісімнадцятирічному віці почалися проблеми з безсонням, мігренню, а в тридцятирічному – сліпоти та шлунку. Свою діяльність закінчує 1879 року, йде на пенсію, пише книги, бореться з хворобою.

В особистому житті відбулися зміни, хоч Ніцше не досить сильно виявляв симпатію до жінок, вважаючи їх джерелом дурниць та нерозуміння у світі. Встигає побувати ненависником жінок, феміністом, антифеміністом.   Мав неабиякі почуття любові до однієї – Лу Саломе. Багато років біографія Ніцше стосуватиметься сестри Елізабет, її опіки та допомоги брату.   Елізабет хоч і вдало вийшла заміж за Бернарда Фестера, але життя не склалося. В Парагваї вона пережила втрату чоловіка, який вчинив самогубство через грошові труднощі.   Елізабет повертається на батьківщину.

Ніцше не розділяє антисемітизму, критикуючи за це свою сестру. Налагодження відносин  з нею сталося наприкінці життя філософа, якого послабила хвороба і потрібно було допомагати і доглядати. Поки він перебував у такому стані, літературними справами займалася Елізабет. Здійснювала після деяких виправлень  відправку його праць  на публікацію.

Елізабет створений музей-архів Ніцше, в який 1930 року запросила лідера нацистської ідеології Адольфа Гітлера і симпатизувала нацистській ідеї. Будучи задоволений таким прекрасним візитом , Гітлер призначив для сестри Фрідріха пенсію на все життя. В умах багатьох людей Ніцше асоціювався з ідеологією нацизму.

У 1898 році у Ніцше потьмарився розум і він потрапляє до психлікарні. Пізніше був забраний з Базельської психічної лікарні рідною матір’ю додому, де й помер від апоплексичного удару  наприкінці літа 1900 року.

Пегас