Артур Шопенгауер

 

0_shopengauerШопенгауер   народився взимку  1788  року  у польському містечку Гданськ, в  самостійний   родині   купців.     Його батько  Генріх Флоріс  був  депресивною,  відрізнявся  своєю добротою,  відкритістю   у судженнях, будучи чесною людиною – комерсантом.  Його матір була творчою натурою, дочкою сенатора  Трозінера,  захоплювалася  літературною творчістю  та мистецтвом,  нею  було зібрано понад  двадцять чотири томи творів цього жанру.  Син  Шопенгауерів  так і не тримав  належної  освіти.  Батько  бажав, щоб  його  син отримав  таку  ж саму  професію,  тому  у девятирічному  віці  відправляє  Артура  на навчання  до Гавру.   Він жив два роки  у друга  – батькового  приятеля.

Артур  навчався у приватній школі  міста Гамбург,   деякий час подорожував по Європі з  метою накопичення відповідних   знань.    У 1805 р. –  навчався  торговій справі  у великій  гамбурзькій  фірмі, до  якої не виявляв  жодного  інтересу.   Майбутнього  філософа засмутила  раптова смерть  батька  до  якого  від відчував  любов  і подяку  за дароване  йому  щастя   незалежності  та забезпеченості.   У 1809 р. –   Шопенгауер  поступає в Гетінгенський  медичний  університет.   Будучи  студентом  вищого навчального  закладу,  крім медицини  освоює  філософію.  Студіює  античну  і  німецьку  філософію, вивчаючи    Платона  та Канта.

У 1811 р. –  у Берлінському  університеті  слухає лекції  професора  Вольфа   з наступних дисциплін:  латинського та грецької літератури, а також  Шлеєрмахера – з історії філософії та Фіхте з  курсу  «філософія». У 1813 р. –  захищає   в Єнському університеті    докторську дисертацію на тему: « Про  чотириякий  закон достатньої  підстави ». У1814 р. – розірвавши зв’язки з матірю через  її холодне ставлення до хворого  батька, Артур переїздить до Дрездена,  в якому пише  філософський  трактат «Про зір та колір»   У1819 р. –  у тридцятирічному  віці  закінчує  працю   під назвою «Світ  як воля і уява»,  проте  успіху книга  Шопенгауери не принесла,  а тому  велику частину тиражу  змушені були  здати на макулатуру. Він прийшов  до глибокого розчарування.  

У 1820 р. –  займає   призначену  йому  посаду  у Берлінському університеті. Проте  викладацька діяльність  Шопенгауера  закінчилася  провалом  через  ворожнечу  з Гегелем.  Так як лекції  були  призначені  ним   та  ту ж саму годину, що і в  Гегеля,  в результаті  суперництва  за їх проведення,  Артур  Шопенгауер  залишився  в аудиторії  без студентів.  У викладацькій діяльності   терпить   поразки, його лекцій  вже ніхто не сприймає.

З 1831 р. – переїздить   до міста Франкфурт – на – Майні,  де він провів останні роки свого життя.  Перший  успіх  чекав Шопенгауера  у 1839 році, коли  він отримав премію від рук представників Королівського  норвезького  наукового  товариства за одну із його праць: «Про свободу людської волі».  У 1851 р. – праці Шопенгауера стають відомими на  увесь світ. Один із своїх оперних циклів  було присвячено  Шопенгауеру   німецьким композитором  Вагнером , який  тісно переплітався з  його філософськими   думками . Набувають популярності  так звані  праці  «Афоризми життєвої мудрості». У 1851 р. –  праця під назвою  «Парерга та параліпомена»  принесла  світову  славу  для  німецького  філософа. Помер  філософ  восени 1860 року  і похований  у  Франкфурті – на – Майні.

Богдан Стрикалюк

 

Обговорення: 3 коментарі
  1. анатолий сказав:

    Хочеться отметить отношение Шопенгауэра к Канту. С точки зрения Шопенгауэра, на Канте кончилось христианство. Точнее, кончилось «еврейство», сокрытое в христианстве. В Канте впервые восторжествовал арийский дух. Т.е. Кант показал нам, что наш наивный реализм, который идет от Ветхого Завета, «еврейский реализм», утверждающий, что мир плотян, мир осязаем, потому что его создал Бог, не может устоять перед лицом вопрошающего разума. «Да будет свет, – сказал Бог. И стал свет. И увидел Бог свет, что он хорош». Бытие – хорошо. Быть – хорошо. И так это понимали отцы церкви, и схоласты, и даже гуманисты эпохи Возрождения. И есть фраза Аристотеля, которую схоласты толковали в том смысле, что все, что существует на самом деле, причастно благу. Об этом же говорил и Платон. Впрочем, Шопенгауэр бросает упрек в «еврействе» даже Платону. Не случайно, мол, Климент Александрийский говорил, что Платон – это философствующий Моисей.
    Т.е. надо очищать философию от еврейских напластований. И Кант почти преуспел в решении этой задачи. Но все-таки не довел дело до конца. И Канта надо поправить

    Відповіcти
  2. анатолий сказав:

    Еврейский мир (ветхозаветный мир) имеет начало и конец. «В начале сотворил Бог небо и землю». И конец: когда Бог посетит народ Свой и Израиль будет царствовать над всеми народами. Любой еврей – оптимист. «Приди, Мессия, приди в наши дни!». «На будущий год в Иерусалиме!». Есть у евреев этот оптимистический настрой. И Шопенгауэр усмотрел это еврейское влияние в христианстве. По Шопенгауэру, необходимо «облагородить» христианство, оставить в нем только идею греха, страдания и аскезы, а главное, пессимизм, благодаря которому «христианство возобладало над иудаизмом и язычеством» (ибо иудеи и греко-римские язычники – оптимисты). По Шопенгауэру, никакого сознательно осуществляемого в мире Божьего провидения нет. Загробное существование души так же немыслимо, как и ее существование до появления человека на свет. Личного бессмертия нет. И в переселение душ Шопенгауэр не верит.

    Відповіcти
  3. Стрикалюк Богдан сказав:

    але зрозумійте правильно, автор статті про Шопенгауера не намагається перекреслити реальність християнства, а відобразити інтерпретацію філософії зі сторони німецьких мислителів, наскільки відомо, що філософ, про якого йде мова цікавився східними релігійними практиками, наприклад буддизму або ще чогось на кшталт

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook