Спершу спробуємо з’ясувати, що називається «постом», яка його мета, і яку важливу роль він відіграє у спасінні людини,в очищенні її душі і моральному виправлені.Великий піст – це період осмислення людиною всього свого земного життя, починаючи від самого початку аж до кінця. Це водночас є засіб, за допомоги якого людина висловлює свій жаль, скорботу, а також каяття перед Творцем світу за вчинені свої гріхи словами, думками, діями, намагаючись у такий спосіб духовно-морально вдосконалитись перед Богом через своє смирення, терпіння і любов.
Мета посту полягає у викоріненні гріха. Святитель Іоанн Золотоуст стверджує, що той, хто молиться з постом має два крила, які є легшими від вітру, швидшими за вогонь і вищими від землі, що дає можливість для посту бути справжнім воїном і ворогом проти демонів, бо не має сильнішої від людини, яка щиро молиться Богу і постить.
У християнській інтерпретації, піст вважається засобом стяжання Святого Духа. На думку християнського православного подвижника Серафима Саровського, істинною метою християнського життя може слугувати стяжання Святого Духа. А справжніми засобами, за допомогою яких і відбувається це стяжання є піст, молитва, милостиня і добрі справи людини.
Деякі люди , що сприймають піст як дієту або ж розуміють його як метод для схуднення, глибоко помиляються. Піст можна назвати процесом лікування не лише людського тіла, в тому числі і душі. Навіть найефективніші ліки, які дуже часто виявляються не придатними для людини, якщо вона не вміє їх правильно використовувати, виявляються непотрібними для вжитку.
Зауважмо, людина, яка не притримується посту в один прекрасний момент стає хворою, постійно бореться із захворюванням. Так як людська природа є нестійкою і схильна чинити лише зло, то Бог дав людині ліки у вигляді посту, щоб відвернути її увагу від різної розкоші, жаги до матеріального багатства, життєвої гордині.
Піст дуже цікава річ, зі сторони фізичної і медичної точки зору. Згідно медичної точки зору, піст пояснюється як засіб видалення шкідливих речовин з організму людини.
Піст — це духовно-релігійний обряд, аскетичний подвиг, що не має відношення до медичних питань голодування.
З психологічної точки зору, піст — усвідомлення людиною певних своїх недоліків і можливість пошуку їх виправлення, усвідомлення своїх дій, поступків, вчинків, які не відповідають вимогам християнської моралі, що віддаляє людину від реального релігійного життя.
Приклад переборювання пристрасті тіла над душею було продемонстровано Ісусом Христом. Як Людина він відчував тілесний голод і спрагу, але будучи Сином Божим — перебував в Йорданській пустелі, тобто безлюдному місці 40 днів і 40 ночей. Справжня людина не змогла б витримати такий термін без хліба і води, а Христос переборов людське тіло, над яким велику перевагу мала душа.
Він проводив час у пості і молитві, випрошуючи в Отця Небесного спасіння для світу і людини – вінця Божого творіння. У пустелі Ним було перенесено три випробування дияволом:
1) Намагання диявола створити чудо Христом Спасителем – перетворити каміння на хліби ;
2) Спроба скинути Ісуса Христа з наріжного каменя храму;
3) Схиляння дияволом Христа для поклоніння Йому перед запропонованими ним царствами світу.
Проте всі спроби спокушення Христа дияволом виявилися марними. Диявол не зміг спокусити Ісуса Христа через те, що Він був сильніший за нього через піст і молитву. А сьогодні багато людей, маючи законсервовану вдома продукцію говорять, що їм дуже важко витримати Великий піст, ніби не можуть поститися, вдаючи з себе немічних.
Порівняємо часи життя Ісуса Христа і наше сьогодення, і відчуємо обов’язково значну різницю. Тому що як в іудеїв так і мусульман дотримання посту ставило собі за мету вдосконалення людини, а не аморальний спосіб життя. А сьогодні як правило,більшість живе аморальним життям, а менша частина – духовним або ж релігійним життям.
Піст не є часом для різного роду забав, а в першу чергу переживанням людської душі, її пробудження від гріховного сну, помилування, духовного просвітлення Христом, зважанням над своїм внутрішнім станом, оцінкою своєї поведінки перед Богом.
Саме тому Ісус Христос приділяє більше уваги не людському тілу, а душі. Він викриває зовнішній (формальний) лицемірний піст і застерігає від нього нас, вагоме значення надає внутрішньому посту, який є приємним для Бога Отця. Ніякі ліки не допоможуть людині, ні різні медитативні практики, лише внутрішній духовний піст.
А тому піст слід вважати духовно – моральним вдосконаленням людини, і наближення її до Бога через віру і добрі справи.
Богдан Стрикалюк
магістр релігієзнавства
