Агіографія, Історія релігій        04 Січня 2017        390         Прокоментуй!

Великомучениця Варвара і мучениця Юліанія

Великомучениця Варвара і мучениця Юліанія

Варвара  народилася  273  року  нашої  ери  у місті  Нікомедії  (сучасна Туреччина)  в родині  аристократа – язичника   Діоскора, який  обіймав посаду  при  римському  імператорі  Максиміні.  Матір  Варвари  рано  пішла  із  життя, тому  піклування  про  дівчинку  лягло на плечі  Діоскора.  Для  збереження  своєї  дочки  від  інших  поглядів,  впливів  християн,  Діоскор  побудував  для  неї  замок.  Варвара   виходила  із замку  лише  з дозволу  свого батька.  Вона  почала  пізнавати  божественну  красу  світу, намагаючись зрозуміти   мудрість  Творця.

Діоскор  приставив  до своєї  дочки   виховательок, що  почали    вчити   про  створення  світу  богами  та  їх шанування  її батьком.

Допитливий  розум  Варвари  стверджував  цим  вихователькам  інше, адже  такий  прекрасний  земний світ, небо    не  могли  створити  язичницькі  боги,  а  якась  невидима  сила, більша  за  них.  І  в  такий  спосіб  Варвара  почала  пізнавати  Творця  земного  і  божественного світу.  Коли  до  її   батька приходило    багато  наречених,   просячи  руку  дочки,  Діоскор  був дуже радий.

Він  розмовляв  про  шлюб  зі  своєю  дочкою,  але  вона   відмовилася  виходити заміж.  Діоскор  вирішив  зачекати із заміжжям  Варвари.   Дозволив  виходити  їй  з  вежі  для  розмови  з  подругами,  можливо  це  допоможе  Варварі.  Варвара  знайомиться  з  християнами  Іліополя, від  яких  дізнаєтья  про  віру  в Триєдиного  Бога,  Божество  Ісуса Христа,  Його втілення  заради  спасіння  людства,  вільні  страждання,  смерть і  Воскресіння.   Зустрічається  з  таємно  переодягненим під  виглядом  купця  священником, що  прибув  з Олександрії.

Вона  запрошує  священика  до себе  для  викладення  основ  християнської  віри,  приймає  святе  хрещення, запалює всередині  себе  вогонь божественної  любові,  присвячує  життя  служінням  Богу.  Спостерігаючи  за  будівельниками кам’яної  вежі  попросила  у них  зробити  між  двома вікнами  – третє. Після  свого  повернення, Діоскор  замітив  у будівництві  замкової вежі  третє вікно   і  спитав  про це   у дочки.  А та пояснила  йому,  намагаючись батькові  відкрити  суть  Святої  Трійці.  Діоскор  розгнівався  на  неї,  кидаючись  слід  з  мечем  за  Варварою.    Тікаючи  з дому,  християнка   чудовим  чином  заховалася  у розщелині  гори.

До  вечора  Діоскор  за  вказівкою  пастуха  знайшов  Варвару, завдаючи  їй побоїв, притягнув   до дому.  Зранку  відвів  Варвару до  місцевого  правителя,  зрікаючись   власної  дочки  заради  догоджання  Мартиріану.   Язичник  виявляв  байдужість  і бажав  швидкої  смерті  для  християнки  Варвари, віддаючи її у руки  правителя.  Відмовляв дівчину  залишити    істинну   християнську віру, не  відступати  від  язичництва,  виконувати батьківську  волю.  Варвара  виступила  з викривальним  словом, засуджуючи  ідолослужіння,  міцно  тримаючись  віри Христової.  Вона  не  шукала  матеріальних  благ,  скарбів  земного  світу,  а набувала  духовних, необхідних  у  вічному  житті.  Правитель наказав  покарати  християнку:  тіло  Варвари  мучителі  бичували  воловими жилами,  а рани  розтирали  жорсткою волосяницею,  а потім  посадили у в’язницю.

Усі  рани  мучениці  були  заліковані  силою  Божою,  явленою  Варварі  у в’язниці.  Під  час  молитви  Варвари, з’явився Господь  Ісус  Христос,  Який зцілив  її тіло  і сказав, що не слід  боятися  нічого,  адже  Він поряд, дивиться  на її християнський  подвиг,  обіцяє  насолоду  вічного блаженного  життя  у  Царстві  Божому.  Жителі  Іліополя  настільки  були здивованими, коли  побачили  Варвару без жодних  слідів  від  ран.  Серед  них  була присутньою  християнка  Юліанія,  яка  також  виявила  бажання  постраждати  в  ім’я  Того, Хто  був розп’ятий  і через  Своє воскресіння   дарував  вічне  життя – Ісуса Христа.

Варвару  і  Юліанію  нагими  почали водити по місту, повісили на  дереві, а потім  суворо  мучили:  тіла  стругали залізними  гаками, палили свічками,  били  молотком по голові.   Після  таких  тортур  жодна  людина  не  вижила  б,  а мучениці  вистояли,  і тим самим  заставляли інших  повіри  в Христа  Спасителя.  Не віддаючи  шану поганським   ідолам  і не приносячи їм  жертви,  християнки тим самим  виявили  свою  віру  і любов  до Бога.  Мучениці  Юліанії   за наказом правителя   мечем усікли  голову,  а  Варвара  прийняла  таку ж саму  мученицьку смерть  у 306 році нашої  ери  в Іліополі ( сучасна Сирія)  від  руки   свого   батька  Діоскора.  Правителя  і  Діоскора  було  покарано  силою  Божою, обох  вразила  блискавка, перетворивши  їхні тіла  в  попіл.

Тіла  мучениць  за  встановленим  звичаєм   слізно  поховали   християни.  У  VI  столітті  нетлінні останки  великомучениці  Варвари  було  перенесено  до  міста Константинополя,  а  у ХІІ столітті дочкою  візантійського  імператора  Олексія  Комніна –  царівною Варварою ,  після  її  вступу  в шлюб  з  князем Київської  Русі  Михайлом Ізяславовичем    –привезені  до  Києва.  На  сьогоднішній  час  мощі  святої  великомучениці  Варвари  перебувають у Володимирському  кафедральному  соборі.

Богдан  Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook