Тарас Шевченко – видатний український письменник, поет, художник, син українського народу.

Тарас Григорович  Шевченко – видатний український  письменник, поет, художник, син  українського народу.

Народився  9 березня 1814  року  в селі  Моринці, яке раніше  входило до складу Київської губернії, тепер  Черкаська область Звенигородського району в  родині  селян – кріпаків.

Тарас Шевченко – видатний український  письменник, поет, художник, син  українського народу.

Перші свої дитячі роки  провів  в Керелівці. У 1822 році  – навчається грамоти  в дяківській школі.  Втратив  батька  і матір, залишився сиротою,  змушений  був  наймитувати  в прибулого  зі столиці  дяка Богорського.  Наміри Богорського  щодо  Шевченка  були  жорсткими, а тому не витримавши  таких знущань  йде  в навколишні села, шукаючи  собі роботу.  Став  вчителем – маляром. У 1828 році  –  в селі Вільшане  був козачком  при панському дворі.   Восени 1828 – 1831 років  – перебуває з паном Енгельгардтом у місті  Вільно.

З  Вільна  переїздить до Санкт – Петербургу, де  чотири роки навчався  в школі живопису Василя Ширяєва.  У 1836 році  знайомиться  з  українським  художником Сошенком,  Гребінкою та іншими.  У 1838 році  – визволений з кріпацтва  Карлом Брюлловим та Василем Жуковським.  Тарас  вступив  навчатися в Академію мистецтв.  У 1840 році пише  та  видає свій славнозвісний «Кобзар».  Навесні  1843 року переїздить  з Санкт-Петербургу  на рідну батьківщину.  1844 року  виїжджає з України  через  Москву  до  Петербурга. У цьому ж  році  пише  поему «Сон» адресуючи її  сучасним українцям, в якій  чинить спротив   Російській імперії.

Академією  мистецтв був виданий  квиток , що надавав право проїзду  на Україну.

Восени  1845 року  академією мистецтв  було затверджено рішення  щодо  надання Шевченку  звання  художника некласного  типу.   Навесні  1845 року –  виїздить з  Санкт-Петербургу  в Київ.

Прибувши 1846  року, оселяється  в одному із будинків столиці.  Входить  до членства  братства святих  Кирила і Мефодія.  У квітні 1847 року  був  арештований,   відправлений  у  петербурзький  каземат. Потім був засланий  в солдати і  перебував в ув’язненні Оренбурзької фортеці.  Входив  до складу членів Аральської експедиції 1848 року.

Був  вдруге  заарештований  у квітні  1850  року, ув’язнений   в  Новопетровському береговому форті.   Із заслання  звільнений  1857 року.  Через рік  прибуває у  Петербург.

Не бачивши  рідної  України   цілих  дванадцять  років,   1859  року  повертається до неї.  Пише  цілу низку  поем:  «Катерина», «Назар Стодоля», «Розрита могила», «Чигирине, Чигирине»,  «Сон»,  поему –містерію «Великий льох», «Кавказ», «І  мертвим, і живим…», вірш  «Холодний Яр»,  два цикли «Давидові псалми» та  «Три літа», вірші «Садок вишневий  коло хати», «Мені  однаково»,  поеми «Сова», «Наймичка», цикл «В казематі», а також  поема «Неофіти».

До кінця  життя, Тарас   Шевченко перебував  під чітким контролем    та наглядом  таємної поліції.  Тюремні  заслання остаточно  підірвали  здоров’я  письменника  і 10 березня  1861 року  його не стало.  Спочатку тіло поховано  на  Смоленському кладовищі, а пізніше  – перепоховано   на  Чернечій  горі  в  місті Чигирин.  Перед  похованням генія  і великого  сина  народу  України  і Кобзаря,  гріб  з  його тілом  везли в гору,  зодягнені  в традиційний  одяг  українські  дівчата, які  були запряжені  у віз.

Богдан  Стрикалюк  

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook