Мікеланджело – життя і творчість

Мікеланджело ді Лодовіко ді Леонардо ді Буонаротті  Сімоні  –  видатний  скульптор  епохи Відродження, живописець, автор,  архітектор, мислитель.

Народився  навесні  1475 року  в італійському  містечку Капрезе,  розташованого неподалік  Флоренції. У 1488 році  – навчався в флорентійського майстра   Гірландайо. У 1490 році  Мікеланджело  забирають в палац  Лоренцо Медічі. У 1492 році  повертається  до  свого батька.

Мікеланджело - життя і творчість

Діяльність  молодого  юнака  розпочинається   у самій  Флоренції  з 1501 по 1534, а також  в Римі (з 1496 по 1564 роки).  На  прохання   папи Юлія ІІ  приїздить до Риму  для  вироблення  мармурової гробниці папі  римському. Робота над нею  зайняла  усе життя Мікеланджело. А  з  1508  по 1511 роки  –  займається  розписом  зводу  Сікстинської  капели.

Вкладаючи  талант  і своє вміння  в майстерній  роботі в  1516  році   займається  архітектурною діяльністю,  створює  ескізи  для фасаду  церкви  Сан Лоренцо (Флоренція). Мікеланджело  здійснив   низку робіт за часів правління  Медічі:  пристінні   скульптурні  надгробки в Сан Лоренцо, споруджена бібліотека Лауренціан він здійснював  роботу над укріпленням Флоренції  і  ставав у її захист.  Перебуваючи  в Римі працює  над фрескою «Страшний суд», зображає  її у вівтарній  частині  Сікстинської капели.  У 1546 році  йому  доручають важливу справу –  закінчення  собору святого Петра  у Римі. Спочатку велася  робота  над  закінченням  барабану  та  виготовленням  моделі соборного куполу,  до того ж проводилися  роботи по будівництві  палаццо Форнезе, площі,  палаців на  Капітолії  (цоколь для статуї імператора Марка Аврелія).

Однією із найкращих  скульптурних робіт майстра  вважається  статуя юного  Давида,  яка  у собі  поєднує  символічний  вільний   демократичний  дух  Флоренції  з гордою вірою  у безмежні  людські можливості.    Внутрішню напруженість  та приховану  пристрасність відтворює  у скульптурі «Мойсей».  Мікеланджело  керував  будівництвом  собору  ще  з 1547 року.  Грандіозні  масштаби  та складна  архітектура  цього  собору  у тогочасній Європі цілком  відповідали   креативній ідеї  та геніальності  майстра Мікеланджело. Сімдесяти двох річний  майстер  навіть відмовився  від нагороди  за  архітектурну роботу, повністю  присвятивши  себе їй.

Глянувши  на  собор  Петра, особливо  частин, виконаних у стилі  Сангалло, не дуже був задоволений цією роботою. Випросив  у папи санкції  на серйозне перероблення   собору,  доводячи його до належного  стану.  Задум  Мікеланджело  був втілений  на відміну від його  попередників.  Мікеланджело  здійснює  грандіозну  роботу  по церкві Сан-Джовані деї Флорентіні, розробивши  п’ять  архітектурних  проектів по ній.  Також було розроблено  три власноручні  ескізи, останній  з яких був  вибраний  замовниками. У ескізах  містився зовнішній вигляд   та розріз  собору Петра.

Взагалі  інтер’єр  храму набуває  естетичного колориту,  Мікеланджело уміло   продумав  усі  архітектурні  деталі  у храмі, які  поєднуються  із  його зовнішнім  виглядом.  Роботу над  розробленим Мікеланджело  проектом  собору   святого Петра  не він закінчив, а  його  учень Вазарі. До того ж  Вазарі  було  закінчено  проект  Мікеланджело  по виробленню   куполу

 

Мікеланджело  виношувалася  ідея  побудови  церкви  Санта Марія леї Анджелі  в одній із  збережених  частин  терм Діоклетіана.

Архітектор  викорисав   центральну  залу  – тепідарій,  закрив      отвори, які  взагалі непотрібні та  зробив   двоє великих дверей  по торцях.  Церкву Сан Марії  було закладено  ще восени 1561 року,  а роботи   по ній  розпочалися   в 1563 році і закінчилася  1566 року  вже  після  смерті  Мікеланджело.

Мікеланджело  помер  взимку  1564  року  в місті  Римі (Італія). Прах  видатного архітектора  поховано   в церкві Санта Кроче  в  Флоренції.  Багато  скульптурних  та  художніх  робіт  знаходяться  в церквах  та  сучасних  галереях  Західної  Європи.  У  біографії Мікеланджело  спостерігається  чимало  цікавих  фактів: він мав  характер  не прихований,  мало  спілкувався,  не  пізнав  жіночої  любові. Мистецтво  йому  заміняло  люблячу жінку, а картини – дітей. Але  його  життя  змінила  зустріч  з прекрасною  дівчиною,  яка полюбляла поезію – Віторією Колонною, до якої  проявив  найсильніші  гарячі почуття. Кохання  надихнуло  Мікеланджело  писати вірші,  видані  у Флоренції  1623 року.  Патріархальна   простота,  чинення  добра, ласка та м’якість  відображали справжню сутність  геніальної  розумної  людини  ренесансної  епохи, що отримала  величну  славу і  визнання  світовою європейською спільнотою.

Богдан Стрикалюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook