Систему філософії Гегеля розділяють на три частини. Першою частиною системи «Наукою логіки», мислителем зображений «світовий дух» у його первинній природі, другою  «Філософією природи», природа є вторинною виробничою від  того, що називається «абсолютною ідеєю». Третьою частиною «Філософією духа» – спостерігається перетворення «абсолютної ідеї» в «абсолютний дух».

Тобто існує своєрідний поділ у філософській системі на:

а) логіку;

б) філософію природи;

в) філософію духу

Таким чином уся філософська система стала називатися мислителем «абсолютним ідеалізмом».

На думку Гегеля першоосновою  феноменів природи та соціуму є Абсолют, існування якого триває до іншого світу натури та суспільства. Абсолютна ідея – справжня дійсність, де реальним світом природи та суспільства виступає результат розвитку. Основу сущого складає Абсолютний Дух, який внаслідок безкінечності здатний пізнавати самого себе.

Тому згідно вчення Гегеля після «абсолютного духу» йде «абсолютна ідея». Під «абсолютною ідеєю» розуміється єдина реальність, що існує; першопричина навколишнього світу, предметів та явищ; «світовий дух», який має здатність володіти самосвідомістю  та творенням; «абсолютна ідея», яка ще називається «світовим духом, світовим розумом» є по суті активним початком, котрий дав імпульс до виникнення та розвитку двох світів- природного та духовного.

Активність «абсолютної ідеї» полягає в мисленні, мета якої досягається самопізнанням. Під «абсолютним духом» слід  розуміти  відчуження оточуючого світу та людини- мислення та діяльності людини – реалізації духом себе самого завдяки мисленню та діяльності людини – через повернення «Абсолютного духа» до початкового стану.

Одним із методів філософії Гегеля без жодного сумніву є діалектика. Діалектика – філософський метод, котрий має основний предмет – протиріччя. Діалектикою явища розглядаються у їхньому спільному  взаємозв’язку та розвитку. А протиріччя є рухомим принципом усякого розвитку та центральним пунктом всієї гегелівської філософії.

Тому ним вводяться основні закони діалектики: перетворення кількісних змін в якісні і навпаки; взаємопроникнення протилежностей; заперечення заперечення. Останній є безкінечним процесом. Ним знаходиться зв’язка трьох елементів: теза-антитеза-синтез. Положення, яке приймається як теза є антитезою, остання підлягає запереченню. Так виникає подвійне заперечення, що в кінцевому результаті призводить до синтезу. Дана конструкція стала називатися Гегелем тріадою.

Таким чином філософом робиться висновок, за яким все дійсне є розумним, а розумне – дійсним. Нерозумне долається з допомогою розуму. Тобто це є не просто раціоналістична, а внаслідок послідовного раціоналізму оптимістична філософія.

Пегас