У гегелівській  діалектиці вибудовується  тріада: теза-антитеза-синтез. На думку німецького філософа мислення та буття є тотожними, відтак світ розвивається за єдиним законом. Тому закон розвитку у своїй формі має вигляд такої тріади.

Тріадою підкреслюється, що будь-яке світове явище здатне породжувати протиріччя. Якщо ж існує чорне, то й біле теж.  Існує чоловік, відповідно є і жінка. Не можуть існувати один без одного.  Такі протиріччя вступають в взаємодію.  Внаслідок взаємодії  народжується синтез – феномен нового типу, увібрав в себе риси тези та антитези.

Синтез перетворюється в тезу, породжуючи нові протиріччя,  усе розпочинається спочатку і триває до безкінечності. Абсолютний Дух не здатний пізнати себе з допомогою людини. При взаємодії протилежностей відбувається виникнення синтезу (при взаємодії чоловіка та жінки народжується дитина, вбираючи риси як батька так і матері). Тому дитина є синтезом. Таким чином бачимо розвиток природи та суспільства.

Діалектика Гегеля

Наприклад гегелівська тріада демонструється за допомогою історії: Русь – теза, монголи – це антитеза. Боротьба русичів і монголів створює синтез – Золоту Орду. У цій державі здійснюється злиття двох культур – російської та монгольської. Тепер вже Орда виступає своєрідним тезисом, породжуючи антитезу – прагнення звільнення Русі від неволі. Звільнена від монголів Русь стає державою з нахилом деспотизму – що є синтезом.

Будь-яку революцію можна поставити під опис гегелівської тріади. Так передумовою англійської  і французької  революції  стала антагоністична боротьба соціально-економічного прошарку, закінчення якої – синтез старих феодальних монархічних порядків, республікансько – капіталістичних.

Важливий діалектичний закон Гегеля – закон єдності та боротьби протилежностей.  При існуванні протилежностей  розвивається цей природний світ. Протиріччя протилежностей між собою з накопиченням виливаються в зміни масштабного характеру.

Другий закон діалектики: кількісні зміни переходять в якісні. Протиріччя різних класів до певної межі (англійська, французька, російська революція). Хід революції передбачав синтез нового і старого та нового. Так виникає третій закон: закон заперечення-заперечення. Згідно закону, ніщо не вічне, йде заперечення однієї стадії розвитку іншою.

Завдяки гегелівській тріаді і трьом діалектичним законам отримуємо уявлення про діалектичну логіку, тобто науку про розвиток. Опис дій механізмів діалектичного розвитку знаходимо у працях мислителя, зокрема в «Науці логіки», «Малій логіці».

Гегель стверджує про існування чистого буття і чистого ніщо. Перехід від одного в інший є становленням. Становлення має механізм, що розвиває нове і перешкоджає йому. Такі механізми стали називатися Гегелем «моментами становлення».

Перехід від ніщо в буття він назвав  виникненням, тоді ж  як від буття – в ніщо у встановленні – проходженням. При так званому за Гегелем «знятті становлення» відбувається виникнення нового буття. Нове буття має визначену якість «наявне суще» або ж «щось».  У наявному сущому виражена єдність наявного буття з визначеністю, відповідає на два питання: «Що?» та «Яке?».  Ми маємо тільки початки діалектики, досить важкої для розуміння у гегелівській філософії, що потребує значної уваги.

 Пегас