Гаррі Стек Салліван – видатний науковець початку ХІХ-кінця першої половини ХХ століття в сфері американського психоаналізу.

Народився зимою 1893 року в поселенні Норіч, штату Нью-Йорк. Ще з дитячих років мав хворобу шизофренію, загострення котрої пережив. Хвороба не давала можливості нормально контактувати з оточуючим світом, що сильно привернуло увагу Саллівана у його подальшій психіатричній діяльності. В кінцевому результаті це схилило майбутнього психоаналітика створити теорію міжособистісних відносин.

Після переїзду в місто Чикаго освоює медицину, проходить особисте лікування, проходить сімдесят годин психоаналізу. З 1917 року – Салліван поповнює ряди  американської армії після закінчення Чиказького медичного коледжу. Але із закінченням війни продовжує медичну справу, приймається на службу при Федеральній раді професійної освіти, після якої – призначений на Службу народного здоров’я.

З 1922 року – перехід на  роботу до Вашингтонської лікарні святої Єлисавети. Ним вперше було застосовано радикальні методи щодо лікування пацієнтів з психічними розладами. До початку 30-х років першої половини ХХ століття продовжував досліджувати хворобу шизофренії, після чого підвищив свою репутацію як клініцист.

Переїжджає з міста Вашингтон до Таусона, штату Меріленд, співпрацюючи з медичною школою при Мерілендському університеті, працюючи у відомий на той час лікарні Шеппарда та Пратта.

Зібрані уривки рукописів учнями Саллівана про шизофренію склали книгу «Шизофренія як людський процес» (Schisofrenia as a human process, 1962). З 1929 року – Салліван формулює основні положення теорії міжособистісних відносин. З 1931 року – після набутого досвіду в площині психіатрії переїжджає в місто Нью-Йорк. Ним відкривається власний кабінет для вивчення обсессивних процесів  пацієнтів. Проходить спеціальний курс навчання психоаналізу в Клари Томпсон.

Ще раніше був знайомий з нейропсихіатром Вільямом Вайтом, а потім став  президентом  Психіатричного фонду Вайта, з 1936 року – директор фонду Вашингтонської психіатричної школи. З 1938 року – співтворець журналу «Психіатрія», в  якому було опубліковано матеріали стосовно теорії.
З 1943 по 1947 рік – читає лекції (видані учнями та адептами після смерті Саллівана) для студентів Вашингтонської психіатричної школи. З 1947 року – здійснює опубліковує книгу «Концепції сучасної психіатрії» (Conceptions of modern psychiatry). Салліван не втрачає зв’язку з військовослужбовцями, соціальною та державною службою США навіть при занятті медичним дослідженням, педагогікою.

В 40-х роках першої половини ХХ століття представляє американські інтереси в проектах ЮНЕСКО, приймає участь в проекті із вивчення впливу напруження міжнародних відносин. З 1948 року – член комісії  з підготовки всесвітнього Конгресу психічного здоров’я. Не зважаючи на труднощі життя, Салліван завдяки цьому робить величезний внесок і  розуміння природи людської особистості.

Салліван досягнув п’ятдесяти шести річного віку. Закінчивши участь в зібранні Виконавчої ради Всесвітньої федерації психічного здоров’я в місті Амстердам, по поверненні до дому помирає в місті Париж. Хоч Гаррі Саллівану не вдалося створити сім’ї, залишилася груда рукописів науковця, котрі заповіли для Психіатричного фонду Вайта. Їх розібрали та опублікували вірні учні, котрі продовжували життя Саллівана.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Антична філософія

Істина

Практично усіх стародавні  мислителі перебували  у пошуках істини. Істину сьогодні необхідно інтерпретувати як філософське чи ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *