Іван Богослов – брат Якова Заведеєвого, возлюблений учень Ісуса Христа, автор Святого Євангелія, трьох Соборних послань  та книги Одкровення.

Народився в місті Вифсаїда 6 року нашої ери. Батьки – Заведей і Саломія. Передання свідчить, що його матір була дочкою Йосифа Обручника.  Після заняття риболовецькою справою на Генісаретському озері, залишивши старого батька Заведея,  разом з братом Яковом пішов вслід за Ісусом Христом. Відносився до учнів Івана Хрестителя, приєднавшись до числа апостолів.

Іван став свідком надзвичайних подій: воскресіння дочки старійшини синагоги Яіра, Преображення Спасителя на горі Фавор, приготування до пасхальної трапези (Лк.22,8), молитви Ісуса в Гефсиманському саду перед Своїми стражданнями (Мк.14,33). Івану Богослову довіряється Діва Марія, матір Ісуса в опіку. Не має такого місця, де б не фігурувало ім’я апостола, згадується у трьох євангелістів та в книзі Діянь святих апостолів.

Згідно Священного Передання, апостол Іван здійснював проповідницьку діяльність в малоазійському місті Ефес, його супроводжував учень Прохор. Чимало язичників були навернені в християнство. Проповідь апостола підкріплювалася багатьма чудесами, а кількість віруючих зростала.

В результаті гоніння християн при імператорі Нероні, Івана в кайданах було відправлено до Риму. Чудесним чином був врятований від отрути в чаші та котла з киплячою олією. Пізніше був відправлений в заслання на грецький острів Патмос. Зрештою і тут не припинялася місіонерська, душпастирська і проповідницька активність Івана. Чимало чудес було продемонстровано іншим, які ще більше укріпилися у вірі в Ісуса Христа. Більша частина острову навернулася, з язичницьких храмів вигнані біси, зцілені хворі.

Іван  віддаляється з Прохором для молитви, де є пустельна гора, дотримувався триденного пості. Проживали обоє в печері, в якій відбулося коливання та грім. На Патмосі апостол отримує Одкровення Боже про майбутню долю церкви, людства, світу. Диктує Прохору саме ті слова, які відкрив йому Господь: «Я є Альфа і Омега, початок та кінець, говорить Господь, Який є і був і йде, Вседержитель» (Одкр.1,8).

Довготривале заслання закінчилося успішним поверненням Івана в місто Ефес. Проповідь Івана Богослова набула важливого духовного значення, оскільки апостол з любов’ю дбає про них, оберігаючи від різного роду єретичного вчення. В період 85 та 95 року нашої ери пише Євангеліє. Він ще раз наголошує на любові до Господа та один одного, бо таким чином буде визначено, що той справжній учень Ісуса, який виконує закон Христа.

Через це Івана стали називати «апостолом любові». В його науці чітко видно, що з відсутністю любові до Бога та ближнього людина не здатна наблизитися до Нього. Три  соборних послання також містять заклик Івана Богослова до любові, прикладом котрої він став.

Церковна традиція підтверджує відхід апостола Івана з цього світу в період трирічного правління римського імператора Траяна. Допускається думка, що Іван зміг прожити 90-100 років. Тіло апостола поховали вірні учні зі сльозами на очах, коли через кілька днів прийшли до місця поховання інші, то під час розкриття могили не знайшли нічого.

Гробниця апостола перебуває у містечку Сельчук (сільський район Туреччини), неподалік від Ефесу. Велике шанування до апостола проявляє християнська церква, спостерігається присутність в іконографії, особливо зображення апостола з символом орла – передає висоту зльоту богословської думки. Про апостола Івана в листах  засвідчує учень Ігнатій Богоносець.

Пегас