Історія філософії

Система і метод Гегеля

Систему філософії Гегеля розділяють на три частини. Першою частиною системи «Наукою логіки», мислителем зображений «світовий дух» у його первинній природі, другою  «Філософією природи», природа є вторинною виробничою від  того, що називається «абсолютною ідеєю». Третьою частиною «Філософією духа» — спостерігається перетворення «абсолютної ідеї» в «абсолютний дух».

Тобто існує своєрідний поділ у філософській системі на:

а) логіку;

б) філософію природи;

в) філософію духу

Таким чином уся філософська система стала називатися мислителем «абсолютним ідеалізмом».

На думку Гегеля першоосновою  феноменів природи та соціуму є Абсолют, існування якого триває до іншого світу натури та суспільства. Абсолютна ідея – справжня дійсність, де реальним світом природи та суспільства виступає результат розвитку. Основу сущого складає Абсолютний Дух, який внаслідок безкінечності здатний пізнавати самого себе.

Система і метод Гегеля

Тому згідно вчення Гегеля після «абсолютного духу» йде «абсолютна ідея». Під «абсолютною ідеєю» розуміється єдина реальність, що існує; першопричина навколишнього світу, предметів та явищ; «світовий дух», який має здатність володіти самосвідомістю  та творенням; «абсолютна ідея», яка ще називається «світовим духом, світовим розумом» є по суті активним початком, котрий дав імпульс до виникнення та розвитку двох світів- природного та духовного.

Активність «абсолютної ідеї» полягає в мисленні, мета якої досягається самопізнанням. Під «абсолютним духом» слід  розуміти  відчуження оточуючого світу та людини- мислення та діяльності людини – реалізації духом себе самого завдяки мисленню та діяльності людини – через повернення «Абсолютного духа» до початкового стану.

Одним із методів філософії Гегеля без жодного сумніву є діалектика. Діалектика – філософський метод, котрий має основний предмет – протиріччя. Діалектикою явища розглядаються у їхньому спільному  взаємозв’язку та розвитку. А протиріччя є рухомим принципом усякого розвитку та центральним пунктом всієї гегелівської філософії.

Тому ним вводяться основні закони діалектики: перетворення кількісних змін в якісні і навпаки; взаємопроникнення протилежностей; заперечення заперечення. Останній є безкінечним процесом. Ним знаходиться зв’язка трьох елементів: теза-антитеза-синтез. Положення, яке приймається як теза є антитезою, остання підлягає запереченню. Так виникає подвійне заперечення, що в кінцевому результаті призводить до синтезу. Дана конструкція стала називатися Гегелем тріадою.

Таким чином філософом робиться висновок, за яким все дійсне є розумним, а розумне – дійсним. Нерозумне долається з допомогою розуму. Тобто це є не просто раціоналістична, а внаслідок послідовного раціоналізму оптимістична філософія.

Пегас

Яка твоя реакція?

Радість
4
Щастя
2
Любов
1
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія філософії