У співвідношенні  культур   середньовічної та  античної, в  науці, філософії, мистецтві   як  окремих сферах перша  поступилась  античній. Ще  однією важливою рисою культури є  виникнення   субкультур  трьох  соціальних устоїв: духовенства, феодальної  аристократії та  селян, ремісників, торговельників.  Духовенство  втілювало у собі моральні і релігійні цінності, піклуючись про віру та духовне життя, християнські ідеали та цінності у більшій мірі втілювало чернецтво, але і тут існувало розділення розуміння християнства, особливо в орденах західного чернецтва (бенедектинці та францисканці).

Середньовічна культура

Аристократи мислили про земні блага, на них покладалося особливе завдання – зберігати та зміцнювати  мир,  захищати народ від різного роду утисків, підтримувати віру та Церкву. Будучи  пов’язаною з християнством  вона відрізнялася від культури духовенства. Лицарська культура середньовіччя виробила  у собі такі моральні гідності людини як сміливість, відважність, щедрість, шляхетність. Але лицарські ідеали не настільки носили духовний, а світський характер. У завдання лицарських орденів входила битва за віру, яка приймала форму Хрестового походу, підтриманого і схваленого католицькою церквою. Інколи результати таких походів закінчувалися втратою найбільшої духовної цінності – життя.

Третя культура мала свої особливості, відрізнені від попередніх вищих устоїв. Простим народом створювалася сміхова культура, яка виявляла себе у дотриманні святкувань, карнавалу, веселощів, жартів, ігор, вибухів сміху.  Поряд з релігією спостерігався розвиток такої  площини духовної культури як філософія та наука. Кажучи про філософію, повинні мати на увазі середньовічну науку вищого рівня, тобто теологію або ж як її ще називали – богослов’я.  Філософія по суті є служницею теології (Фома Аквінський).  Філософська думка йде вперед,  через те й виділяють дві тенденції: схоластика (зближення або розчинення філософії в теології), її   основне завдання  полягало не в пошуку та  припиненні нового знання,  але в засвоєні того, що вже накопичили.

Теологія  набуває раціонального характеру,  де  віра  в догмати потребує  логічного обґрунтування  та  доказу.  Першу тенденцію представляє теолог з ордену ченців-домініканців  Фома Аквінський, відомий власною розробкою християнської концепції за Аристотелем та формулюванням п’яти доказів  буття Бога. Мета іншої тенденції – виведення філософії за теологію , утвердження науки як самостійної та самоцінної та природознавства.  Привілей такої тенденції належить Роджеру Бекону з чернечого ордену францисканців, яким  зроблено колосальний внесок у розвиток  таких наук як філософія, математика та природознавство.

Не мало визначальну роль в середньовіччі  відіграла  художня культура. Проявом культури  мистецтва  виступає архітектура. Найбільше розвинуте було  натуральне мистецтво (звірячий стиль), широко популярне – мініатюри (ілюстрації книг).  Від архітектури збережено небагато: церкви, розташовані на територіальній частині Франції.

Величного розквіту культура набула  за часів династії Каролінгів.  Будівничим каролінгської культури став  імператор Карл Великий, саме за його патронатства створюється культурно-освітній центр – Академія, куди увійшли видатні науковці, філософи, поети, художники,  з якими він розвивав науку та мистецтво. Імператор сприяв тісному взаємозв’язку  між культурами. Однією із прекрасних культурних архітектурних пам’яток  є собор Карла Великого в місті Аахен. Із занепадом культури Каролінгів утворюються самостійні держави: Англія, Франція, Німеччина, Італія.

Розпочинається  етап  розвитку  нової культури  середньовіччя.  Монастирі стають  культурними  центрами із діючими школами, бібліотеками, майстернями з виготовлення книг. Тому  її ще  називають  монастирською.  У романський період  розвивається  готичний  стиль  архітектури  як  провідного  мистецтва.  Переважаючими є храмові  культові  побудови: Нотр-Дам  де  Парі (Франція),  Собор м. Кьольн (Німеччина), Вестмінське абатство (Англія).   Подальший розвиток  готичної  культури  спостерігається в добу  Відродження.

Таким чином закінчується  процес середньовічної  культури  із переходом  на  більш  динамічну, помпезну.

Пегас