Квієтизм – це  богословська  етична  доктрина  в  руслі католицизму, яка виникла в період ХVII століття. Доктриною проголошувалося  пасивне споглядальне відношення до життя, відмовитися від активної  діяльності,  байдужість до добра зі злом, змиритись зі стражданнями, безумовна покора Божій волі.   Усе є наслідком  фаталізму, що міститься в релігійних течіях. Подібне ж можемо знайти у вченні філософа Шопенгауера.

Дана термінологія має своє визначення.  По- перше квієтизм є безвільною життєвою позицією, поведінкою, яка позбавлена  емоційних проявів, в іншому ж  випадку – містичним теологічним  християнським  вченням, що базується на головній моральній цінності людини душевному спокої,  прямо підпорядкованому божественній волі; а відтак – вияв байдужості до бра та зла з відсутністю страху власного майбутнього.

Квієтизм

Становлення доктрини  пов’язують з її основоположником  священиком з Іспанії Моліносом.  Пізніше Католицька Церква осудила  доктрину як єретичну.  Вона поширювалася у Франції і знайшла своїх прихильників.  Її сповідувала мадам Гюйон з Фенелоном. Квієтизм за поглядами католицького духовенства був небезпечною спокусою для віруючих Церкви.

Мадам Гюйон  було написано книгу містичної теорії  чистої любові «Швидкий і дуже простий  засіб створити молитву», опубліковану  у 1685 році.  Відгук цього  унікального на перший погляд твору  знаходить  прихильність у світському колі, зокрема у пані де Ментенон, яка настільки захопилася   ідеєю.  У 1687 році не забарилася реакція зі сторони Римського престолу. Єретична діяльність іспанського священика  Мігеля де Моліноса була призупинена папською булою, а сама духовна особа  покарана.

Містицизм  міг замінити собою мораль, політику та філософію, що вважалося швидше нісенітницею.

Але ж існує зворотне розуміння:  ні мораль, ні політика з філософією не здатні замінити спокій; крім того  привести до оригінального спокою вони не спроможні. Навіть найкращі слова світу до мовчання не приведуть,  а світові баталії – до миру.

Тоді напрошується  сам висновок: Квієтизм – істина  і  водночас межа його містицизму.

Пегас