Роджер  Бекон – представник  середньовічної  філософії в Англії, відноситься  до ордену монахів – францисканців, науковець, теолог.

Народився  близько  1214 року  в містечку Ілчестер, яка входило до графства Сомерсет. З дитинства  йому прищепили віру  в Бога,  надали прекрасне  виховання, яке відповідало  середньовічній епосі. Хлопець  цікавився натурфілософськими питаннями і не тільки ними.  У 1240  році  вступив  на  навчання  до  відомого і престижного  на той час Оксфордського університету.

Успішне навчання і  прагнення  до наук  в подальшому дало свої результати.  В Паризькому університеті  захистив  докторську дисертацію.  У 1240 році після отримання  ступеня доктора богослов’я, повернувся в Оксфордський університет.

Став одним із членів ордену  монахів – францисканців. Займався викладацькою діяльністю в Оксфорді. Багато зацікавлених  слухачів прийшли на лекції професора Роджера Бекона.  Переповнений великим оптимізмом, Бекон  почав працювати у різній площині  знань. Сюди ж відносились натурфілософські науки: алхімія, астрологія та природознавчі – математика, хімія, фізика.  Крім того  ним були розроблені  нові теорії збільшення скла,  про переломлення проміння та перспективу,  величину видимих предметів, місячного диска на горизонті,  також описувалася  горюча суміш у воді, аналогічна пороху.

Астрономічні та  математичні знання дали можливість Бекону визначити свій вік. До того  деякі погрішності та причини, знайдені  ним   в юліанського календарі були перевірені і виправлені і сприймалися за істину.  Якогось нового вчення  у філософії  теологом  не було створено, проте розкритиковані  методи та теорії, за  якими  вважалося, що  філософія вдосконалила  себе.  Виступ проти авторитетів  схоластів та нападів щодо неправильного  ведення способу життя  духовенством і монахами з вимогою  реформ папи римського  закінчилися  ув’язненням на дванадцять років з позбавленням права викладання в начальному закладі.

У в’язниці   теолог  споживав  хліб та воду. У 1265 році папський престол очолив  Климент IV.  Колишній легат  та гарячий шанувальник  посприяв швидкому звільненню Бекона.  Роджер Бекон  у свій захист написав  папі працю, яку назвав  «Opus majus» (Великий твір)під,  в якому  прослідковується  думка стосовно  відверненої діалектики,  необхідності  вивчення природи через  спостереження та  підпорядкування їй законів математичного вирахування.

Його віра схилялася  до астрології, передбачень, філософського каменю та квадратури кола.  Написав алхімічну  працю  «Opus Tertium»  як свідчення того, що  сам відноситься до езотеричного кола.  У 1268 році  після смерті папи Климента  відновилися  гоніння на Роджера Бекона.  Ревний францисканець генерал  Джироламо д’Асколі отримує  наказ, згідно якого  суворо забороняється  читати твори  Бекона. У 127 році  Бекона позбавляють волі. Десять років  провів теолог  під домашнім арештом.  У 1228 році після  того як престол зайняв  Джироламо, ставши  римським папою Миколою IV, Беконом   був запропонований  «Роздум про засоби, як попереджувати хворобу старості», тим самими знімаючи свою  провину в працях і демонструючи  їхню користь.

Бекона  було звільнено тільки після смерті  папи Миколи IV.  Справжня  причина  переслідувань  теолога  Роджера Бекона   мотивувалась не  якимись дослідженнями в площині  хімії та фізики як природознавчих  наук, а непримиренною ворожнечою духовенства щодо нього як противника схоластики  і ворога нових встановлених порядків  церковного життя.  Але ж Бекон  відстоював позицію щодо перетворення навчання,  реформування науки та церкви.  Він ставив вимогу – повернутися  до досвіду  природного дослідження, Священного Писання,  вивчення  мов поряд з природознавчими науками.

Ще одна не менш важлива  думка Бекона:  в теології  перше місце  повинна посідати мораль. Тому недаремно  Бекон  осуджував невігластво  та розпусту духовенства. Низки творів, з якими Бекон  звертався  до духовної  влади, не були сприйняті  нею  як перший крок до реформування  освіти та духовності.  Шкода лише одне, що  політичні  амбіції, розпуста,  ненаситність  духовної влади  взяли гору, замість оновлення  життя  суспільства і духовної інституції.

Усі три праці Роджера Бекона «Opus majus», «Opus minus», «Opus tertium» не знайшли ані підтримки, ані  схвалення  церковною владою.

Роджер Бекон  для історії  залишився  видатною особистістю,  природним дослідником, теологом і людиною багатьох  можливостей, які можна  було  реалізувати, проте цього не сталося.  Він  помер 1290 року  в місті Оксфорд (Англія).

Вадим Підосичний