Притчі

Притча смайлик + аудіоверсія

smajlykПо аркуші паперу бігав жовтенький Смайлик. Скакав з одного кінця речення в інше, а часом зупинявся посеред граматичної конструкції.
  • Ну і чого ти тут лазиш? — знервовано спитав його знак Питання.

— Так, так, тільки плутаєшся під нашими ногами, за тебе нас не видно! – крикнув знак Оклику.

У Смайлика затремтіли губки, очка опустив додолу і гірко заплакав. Плакав так щиро, що утворилася калюжа, аж по колінця його маленьких ніжок.

— Ну чому ти плачеш? – по доброму спитав знак Питання.

  • Ну не плач вже, просто не вештайся тут більше, – заспокоювала Крапка.

— Я не можу, бо ціль Смайликового життя, робити так, щоб людина посміхалася. — А ви для чого живете?

Розділові знаки задумалися.

— Ну, напевно, щоб з нашою допомогою люди сміялися і плакали, – роздумливо сказала Крапка.

— А нащо, щоб плакали? – спитав Смайлик, – якщо можна, щоб раділа.

Один мудрець сказав: «Ціль нашого життя — заставити Бога посміхнутись». Люди, як ті смайлики: скачуть, бігають, метушаться на сторінках книги Буття. То як же заставити Бога посміхнутися? Злістю? Силою? Обманом? Любов’ю?Правильну відповідь шукайте у вашому серці.

Аудіоверсія

© Юлія Головчин «Притчі»

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Притчі