Притчі        03 Жовтня 2016        537         Прокоментуй!

Притча смайлик + аудіоверсія

smajlykПо аркуші паперу бігав жовтенький Смайлик. Скакав з одного кінця речення в інше, а часом зупинявся посеред граматичної конструкції.

  • Ну і чого ти тут лазиш? – знервовано спитав його знак Питання.

– Так, так, тільки плутаєшся під нашими ногами, за тебе нас не видно! – крикнув знак Оклику.

У Смайлика затремтіли губки, очка опустив додолу і гірко заплакав. Плакав так щиро, що утворилася калюжа, аж по колінця його маленьких ніжок.

– Ну чому ти плачеш? – по доброму спитав знак Питання.

  • Ну не плач вже, просто не вештайся тут більше, – заспокоювала Крапка.

– Я не можу, бо ціль Смайликового життя, робити так, щоб людина посміхалася. – А ви для чого живете?

Розділові знаки задумалися.

– Ну, напевно, щоб з нашою допомогою люди сміялися і плакали, – роздумливо сказала Крапка.

– А нащо, щоб плакали? – спитав Смайлик, – якщо можна, щоб раділа.

Один мудрець сказав: «Ціль нашого життя – заставити Бога посміхнутись». Люди, як ті смайлики: скачуть, бігають, метушаться на сторінках книги Буття. То як же заставити Бога посміхнутися? Злістю? Силою? Обманом? Любов’ю?Правильну відповідь шукайте у вашому серці.

Аудіоверсія

© Юлія Головчин «Притчі»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook