Посидоній

Народився  близько  135 року до нашої ери  у сирійському місті Апамеї, був прийнятий на острів Родос як один із його громадян.  Продовжував   філософську традицію  Платона і Піфагора.  У  сучасній науці напрям  філософії Посидонія  отримав назву «стоїчний платонізм».

Посидоній був призначений на посаду притана. Виконував  роль посланця  при переговорах з Марком Марцелом  у Римі у супроводі  Молона.

В місті Афіни слухав  лекції  стоїка Панеція, але не бажав бути його учнем, так як потрібно було  реформувати  стоїцизм  стародавнього  часу. На острові Родос, Посидоній  утворює філософську школу з метою реалізувати  свій задум.   У 78 р. до н.е. – філософську школу в Родосі відвідав  римський  мислитель Цицерон, а в 66 – 63 рр. до н.е. —  імператор Помпей.

Посидонію  приходилось  багато подорожувати  для досягнення своєї  наукової мети, йому вдалося  об’їздити увесь Захід,  особливо Іспанію, Галію та Єгипет, проводити різні  спостереження : географічні, астрономічні, етнографічні. Існує  розповідь про  те як Посидоній захворів на подагру.  Хоча  відомо, що він, будучи справжнім стоїком, навчав, що хвороба  не  є якимось злом,  і  з іронією долі, жартуючи просто не звертав на свою хворобу ніякої уваги.

Крім того, Посидоній  мав  політичні погляди, симпатизував  сенату і самому імператору Помпею. У спогадах  Цицерона  фігурує  особистість Посидонія поряд з іншими славнозвісними філософами, в тім як зазначає римський  мислитель, Посидоній  не був похований у себе на батьківщині.

Цицерон  вказує  на його близькість  з  Діодотом, Філоном, Антіохом. Називає  Посидонія своїм  близьким другом. Про  Посидонія  Цицерон  розповідає  у своїх «Тускуланських бесідах», з однієї сторони – як ближчого соратника, а з іншої – зі слів імператора Помпея.

Особисто  Посидонія Цицерон не бачив, проте  як  він свідчить із своїх розповідей, з ним віч-на – віч зістрічався Помпей  під час  того, як той лежав на ліжку і страждав від хвороби.

Посидоній  підносить патріотичну мужність римлян, їхнє благочестя та праведність, які за своєю справедливістю  є кращими від греків. Відомо  також інші факти: Посидоній  писав не лише  історію про греків, а й про  мужнього Помпея, до якого сам відносився шанобливо, в тому числі  і Марцела.

Гален стверджує, що  у вченні   про страсті  Посидоній виступав  проти стоїка Хрісіппа, проте  розділяв думку Клеанфа  і був послідовником  самого Платона та Аристотеля, єдиним у поглядах філософа Піфагора. Платон  на думку Посидонія  був розробником вчення про страті і в  закінченому вигляді  продемонстрував його як і Піфагор. Гален  робить спробу продемонструвати  непереривну лінію філософської традиції, до якої власне  належав він і Посидоній.

Посидодій тримається  слів стародавніх філософів, про що засвідчує і сам Гелен. А  також він  говорить про Посидонія як про людину, яка сильно захоплювалася  філософом Платоном, називаючи  цього мислителя божественним.

Сімпліцій  стверджував, що Посидоній   запозичував дещо із   вчення Аристотеля, Теофраста, використовував їхні ідеї у своїх творах. А Гален  говорив  про відхід Посидонія  від Зенона та Хрісіппа у вченні щодо природи  страстей. Але тут Гален підкреслює не підкупність Посидонія, що  не відмовляється   від стародавньої філософської спадщини як це роблять інші, в тім зберігає  вірність школі стоїків  і найбільше цінує істину.

Таким чином стає зрозумілим, що Посидоній  притримується  лінії стоїчної  школи. Посидоній  притримується  тієї думки,  що сутністю бога є ніщо інше як цілий світ та небо, тоді як космос вважає одухотвореною істотою. Посидоній  відноситься  до вчення Епікура про  людиноподібних богів  зі здоровим глуздом, але вважає, що  його боги є бездіяльними, ні про що не піклуються, нікому нічого не дарують. В  Епікура боги взагалі не наділені рухом або ж якимись функціями, існують у нього лише на словах.

Посидонія  слід вважати  філософом першої величини, тому що через нього відбувся перехід від  однієї філософської традиції до іншої (ранній – пізній еллінізм; секуляризація – сакралізація; ранній стоїцизм – стоїчний платонізм; стоїчний платонізм — неоплатонізм). У нього справді  було дуже багато творів. До нас дійшли тільки деякі із них, швидше за все — у фрагментах.

У 70 – х роках ХХ століття  філософські погляди  і   вчення Посидонія  почали привертати  увагу  Корсена і Мюленгофа. Великою подією стало видання фрагментів творів  Посидонія у 1972 році під керівництвом  редакторів Едельштейна та Кідла.

Варто  зазначити, що Посидоній  написав  велику за обсягом працю «Історії», що складалася із пятидесяти двох книг.

Серед них  виділяються і філософські трактати,  особливо так які: «Введення у словесні вислови»; «Про дослідження цілого» (адресований  ритору Гермагору); «Порівняння Гомера та Арата» (тенденція реставрування  стародавніх міфів  через науку і астрономію). Написав один твір з математики (в противагу епікурейцю Зенону, з логіки, військової тактики «Мистецтво тактики».

Посидонія  було поховано з великими почестями  у Римі близько 50 року до нашої ери.

Богдан Стрикалюк