Цицерон

M-T-CiceroЦицерон – письменник, римський філософ, державний політичний діяч.

Народився  близько 106 року, поблизу міста Арпіна в заможній римській родині. Батько Цицерона походив з родини римських вершників. Прізвище так званих Туліїв – Цицеронів було відоме і поширене на той час. У знатному роді Туліїв ніхто не займав державних посад. А коли державну посаду зайняв Цицерон, то на нього з презирством почали називати вискочкою або ж «hommo novus» (у перекладі з латинської означає – нова людина).

У дитинстві  хлопець продемонстрував неабиякі блискучі можливості в навчанні. Від інших він відрізнявся вражаючою зрозумілістю і хорошою пам’яттю, тому що навіть батьки його друзів приходили до школи подивитися на таку унікальну дитину. Вони з батьком переселилися до Риму, щоб отримати хорошу освіту. Так як освіти потребував не тільки його брат, а й він сам. У молодому віці хлопець починає вивчати римське право, античну філософію і теорію риторики.

На той час у Римі зібралося дуже багато представників грецької філософії, які у свою чергу демонстрували неабиякі знання і навики, і вміння у цій площині. В товаристві мудрих грецьких науковців. Цицерон остаточно вивчив їхню мову і літературу. Він познайомився з грецьким поетом Архієм, який пробудив у Цицероні, як у майбутньому ораторі, любов до літератури і поезії. В юні і в дорослі роки Цицерон писав вірші, правда ж не завжди у нього це виходило. Він зацікавився діалектикою – мистецтвом дискусій та переконань. Цицерон також складав промови на грецькій і латинській мовах.

Після школи Цицерона було забрано на військову службу до армії, де приймав участь у Союзній війні. Після військової служби двадцятирічний Цицерон вирішив присвятити себе для політичної діяльності. У республіканському Римі могли просунутися незнатні особи, які виступають на судовому процесі в якості захисника або обвинувача. В тім такий судовий процес виявився доволі складним, не дуже благо приємним для якихось публічних виступів, тому що йшла громадянська війна. По країні прокотилася хвиля протистояння і терору, що був направлений на народні партії.

Кожного дня висіли списки тих, хто підпадав під страту. Настав страшний час і для жителів Риму, тому що їм загрожувала небезпека: наймані вбивці вечорами прогулювалися  темними вулицями міста, шукаючи багатих людей, вбивали їх вдома або ж на вулиці, в такий спосіб намагалися заволодіти статком. Цицерон як людина чесна і гуманна жахався від того, що відбувалося: вбивство і насилля, які чинили прибічники Сули.

Цицерон виступає як захисник нещасних жертв режиму диктатора. Жертвою у руках диктатора Сули став багатий землевласник Росцій. Тим не менше, що його вбивство було спеціально влаштоване родичами, які мали на меті заволодіти його матеріальним майном.

Крім того родичі вбитого землевласника намагалися відсторонити законного спадкоємця – його сина. Сина Росція було звинувачено у вбивстві батька, чомусь всі боялися стати на його захист, і лише Цицерон виявив сміливість перед Сулою. Справжній вбивця  відчував себе у повній безпеці, в тім Цицерону вдалося викрити його злочин.

Під час своєї ораторської промови, Цицерон проголосив ім’я справжнього вбивці землевласника Росція, усі обвинувачі і натовп з великого здивування просто завмерли. Проте оратор, не боячись за своє життя, спокійно продовжував говорити, одне звинувачення слідувало за іншим, врешті – решт йому вдалося забруднити соромом людину перед якою всі  схилялися – диктатора Сулу. Вбивцею виявився  Хрисогон – найманець Сули, про це згодом зрозуміли судді та шановна публіка. Цицерон сказав, що диктаторському режиму потрібно покласти кінець. Багато людей плескали руками у відповідь оратору Цицерону, судом був виправданий син землевласника Росція.

Після судової справи, Цицерон відправився разом зі своїм братом Квінтом у подорож. Вони то поїхали в Грецію та Малу Азію лікуватися, а на справді тікали від жорстокого диктатора Сули. Сула прекрасно розумів, що діло пахне керосином, то відразу ж вирішив прибрати зі шляху Цицерона аби той йому не заважав.

Спочатку вони прибули в столицю – Афіни. У Римі Цицерон продовжував займатися філософією. Потім він переїжджає на острів Родос, на якому розташовувалася відома школа з ораторського мистецтва.Там зустрівся з видатними професорами цієї школи – Аполлонієм, філософом Посидонієм. Існує така розповідь, згідно якої, Аполлоній попросив Цицерона, щоб той виголосив промову на грецькій мові, хоч нічого практично не розумів на латинській. Як тільки молодий римлянин почав свою ораторську промову, то усі присутні відразу зустріли його оплесками і похвалами. Аполлоній чомусь був засмучений, а коли підійшов до Цицерона, то сказав, що він дійсно обдарована людина, яка завоювала до себе прихильність Греції.

Після смерті диктатора Сули,  Цицерон повернувся до Риму. Був дуже обережним, не поспішав висувати свою кандидатуру на державні посади, а займав нейтральну позицію. Згодом Цицерон відновлює свої публічні виступи, займаючи позицію захисника беззахисних. Його особистість стає популярною у широких колах столиці, і це дало йому закріпити  вигідний шлюб з жінкою Теренцією, яка походила з багатої родини. Цицерон стає заможною людиною, надає  безкоштовну допомогу беззахисним. Його було обрано спочатку квестором і відправлено на острів Сицилію для заготівлі хліба. Займаючи такий важливий пост, Цицерон продемонстрував себе як ділову, м’яку і справедливу в зверненні людину. Місцеві жителі дивувалися його поведінці, тому що звикли до грубощів римських чиновників, а тут толерантність.

Жителі Сицилії привели на суд намісника Вереса і з проханням звернулися до Цицерона, щоб він відіграв роль обвинувача. Коли філософ дізнався, що Верес походить із найманців Сули, то відразу ж погодився на справу захисту інтересів сицилійців. Він відправляється на острів для того,щоб знайти матеріали для звинувачення Вереса. Опонентом Цицерона на судовому процесі у справі Вереса виступив адвокат Гортензій, в тім йому не вдалося виправдати цього злочинця. Коли ж відбувся форум і привели вбивцю, маніяка Вереса, який нагло і самовпевнено тримався на судовому процесі, Цицерон висвітлив цікаві факти і свідчення брутального поводження, насильства, вимагань, грабіжництва зі сторони звинуваченого. А після того як виступив свідок і розповів їм про те, що Верес наказав розіп’ясти на хресті невинну людину, яка стверджувала, що є римським громадянином, натовп мало не розшматував злочинця.

Бачачи, що судова справа наближається до закінчення і що судді вже скоро виголосять вирок, Верес добровільно пішов у вигнання. У такий спосіб Цицерон завойовує авторитет перед людьми, обирається претором Сицилії. Він чесно і безпристрасно виконує свої обов’язки. Цицерон в якості претора виголошує політичну промову, в якій підтримує закон про призначення Помпея головнокомандуючим у війні проти Мітрідата Євпатора VІ.

Промова мала блискучий успіх, в результаті якої Помпея було призначено головним командуючим війська. Поступово оратор схиляється на сторону оптиматів, розуміючи що політична кар’єра залежить цілком від них. Цицерона обирають консулом, просять його захистити від одного із людей Вереса – Катіліни. Цицерон спеціально посилає шпигуна аби той дізнався про плани і дії Катіліни і усіх змовників. Катілін доручив своїм прибічникам вбити оратора Цицерона. В тім змовників було викрито, а Цицерона вчасно попереджено.

Змовників схопили і стратили без судового рішення. Катілін тікав в Етрурію, в які сформував армію з колишніх ветеранів славнозвісного Сули. Уся армія Катіліни була розбита повністю близько 63 року до нашої ери, а змовника було вбито під час битви. Тому перевороту у римській державі таким чином вдалося уникнути. Цицерон заслуговував на похвалу зі сторони оптиматів і вершників. Його було піднесено в титулі «Pater patria».

Звідки ж Цицерон знав, що він в один прекрасний момент з провінційного вершника стане вождем римського сенату. Крім того, Цицерон не прагнув ні до влади, ні до розкоші. Він піклувався про свою літературну славу.

У своїй душі він плекав мрію стати якимось державним діячем. І його мрія, як ми бачимо здійснилась. На Палатинському пагорбі він купив собі велику будівлю. Цицерон так надіявся і захоплювався підтримкою оптиматів і вершників, не підозрюючи, що над його головою нависла страшна загроза. У Римі політична ситуація була настільки напруженою, що навіть точилася боротьба між партіями, усі чекали на повернення Помпея, але чомусь надії швидко погасли. Люди почали хвилюватись, наступало заворушення у народі чи Помпей розпустить свою армію чи на подобі диктатора Сули направить її на Рим для того, щоб захопити владу. Розгорівся скандал у місті, наслідки стали сумними для Цицерона.

Один із людей Вереса – Клодій, переодягнувшись у жіночу одежу потрапив на свято в честь якоїсь римської богині. Його було звинувачено у злодіяннях проти релігії. Свої свідчення на користь Клодія дав Юлій Цезар, Цицерон виступив з обвинуваченням проти злочинця. Клодія оправдали завдяки підкупу суддів, а от Цицерон став для вбивці найзапеклішим ворогом, він шукав можливість якби то його позбутись. Найвпливовішими людьми  Риму – Цезарем, Помпеєм і Красом було підписано союз, який ще називався «перший триумвіріат»

Триумвіріат вирішив позбавитись Цицерона і найбільш впливових вождів з партії оптиматів. Цезар наказав віддалитися оратору як найдалі від Риму, запропонувавши йому командувати легіоном в Галії. Цицерон відмовив Гаю Юлію Цезарю, тоді тріумвіри вирішують віддати Цицерона прямісінько у руки жорстокого Клодія. На той час Клодій займав посаду народного трибуна, а римські убогі люди вбачали у ньому справжнього захисника, в тім як це виявилося опісля, він вже не був таким захисником беззахисних людей у їхніх «рожевих мріях».

Закон, який було запропоновано Клодієм був прямісінько направлений на Цицерона. Клодій видав такий закон, у якому мова йшла про те, що той, хто карає без суду римського громадянина повинен бути вигнаний. Клодій  притяг Цицерона до відповідальності за те, що той без суду і слідства наказав стратити прихильників Катиліни. Оратор одягнувся у траурний одяг, обійшов усі міські вулиці,благаючи про те, щоб народ захистив його. Він звертається до сенату, тріумвіратів – у відповідь чує лише відмову. Йому нічого не залишається як просити допомоги у Помпея. В тім і Помпей відмовився від зустрічі з ним, потім звертається до друзів, а ті пропонують йому боротися з ворогами до остаточного кінця.

Цицерон змушений тікати таємно вночі, залишаючи Рим і віддаляючись від нього аж на п’ятсот миль.

Клодій зробив свою справу, крім того щей оприлюднив декрет, в якому зазначалося, що вигнанець повинен віддалитися від Риму на відстань 500 миль. Він відправився спочатку в Сицилію, однак його намісник острова відхилив його прохання, потім засмучений філософ відправився до Брундізії, щоб звідти потрапити до Македонії на кораблі. Будучи у вигнанні, Цицерон зовсім  втратив смисл свого життя та існування. Його повністю зламало горе, що він не бачить своєї батьківщини.

У  Римі продовжувалися масові безпорядки, Клодій зруйнував будинок Цицерона, пограбував його власність, на місці його будинку звелів побудувати храм Свободи. Над Римом нависла загроза, бо Клодій помаленьку формував банду з головорізів і гладіаторів. Навіть тріумвірат не здогадувався про цю небезпеку. Клодій, відчуваючи пиху і нахабство, підсилає найманого вбивцю позбутися Помпея, проте замах зазнав невдачі. Коли ситуація катастрофічно  зросла, а злочинні дії Клодія зайшли вже надто далеко, отоді то сенатори згадали про вигнанця Цицерона.

Клодій робив все що у його силах, щоб завадити повернути Цицерона, підсилав своїх бандитів, залякував сенат, забороняючи питання щодо його повернення. Проте знайшовся консул, який підняв питання про повернення оратора – вигнанця, а на народному  зібранні також підтримали цю пропозицію на чолі з народним трибуном. Помпей за допомогою війська розганяє банди Клодія з форуму, народ приймає рішення про повернення Цицерона.

За державні кошти було побудовано зруйновані вілли та будинок Цицерона. Нарешті Цицерон повертається до Риму, пробувши у вигнанні близько шістнадцяти місяців. Його повернення означало тріумфальну ходу полководця після битви. Місто Брундізій (Італія) влаштувало  в честь Цицерона святкування.

Римляни поблизу Аппієвої дороги, а також люди найближчих сіл з жінками та своїми дітьми зустрічали з великою радістю оратора Цицерона. Значна чисельність римського натовпу вийшла йому на зустріч. В будинку його брата вітали сенатори, навіть Марк Крас вийшов до нього в знак примирення. Звичайно філософ був дуже задоволений такою зустріччю і це висловив такими словами: «Мені здається, що я не тільки щойно повернувся з вигнання, а й підіймаюсь  водночас на небо».

Знову ж Цицерон потрапляє в досить небезпечну ситуацію: сенатор Мілон вбив Клодія і повинен постати перед судом, в тім його необхідно захистити. Крики натовпу настільки перелякали Цицерона, що той програв справу. Мілона було осуджено на вигнання.

Цицерон  відправляють у провінцію Кілікію (територія Малої Азії) назначаючи намісником. Цицерон справляється з цією посадою, демонструючи наглядний приклад, був справедливим, не підкупним, легко доступним для усіх людей.

Кілікійці були в захваті від такого намісника, але коли повноваження Цицерона закінчились, його відпливли до Італії. Він почув звістку про початок війни між Помпеєм і Юлієм Цезарем. Цицерон намагався їх примирити, щоб ті прийшли до згоди. Цицерон намагався розв’язати питання заочного домагання консульства з боку Цезаря, а Помпею віддалитися в Іспанію. В тім доля розпорядилася зовсім по – іншому: оптимати запропонували сенату відхилити ці пропозиції, оголосили військовий стан.

Цезар виступає проти Помпея і витісняє його своїм військом в Італії. В ході паніки сенат і консули за наказом Помпея  повинні залишити Рим і виїхати до Капуї. Цицерон також як член римського сенату підпорядковується наказу Помпея і залишає місто.

Перед філософом постає вибір на яку зі сторін стати – на сторону Помпея чи Цезаря. Дуже в’яла оборона Помпея привела до того, що той змушений був в кінці – кінців залишити Італію. Але Цицерон не пішов за Помпеєм, залишився у своєму маєтку. До нього надійшов лист від Цезаря, у якому імператор порадив приєднатися до нього, в іншому випадку – у разі відмови він може поїхати в Грецію і там вже спокійно жити.

Цицерон відвідує свого давнього знайомого імператора Помпея, його зустріли з великою радістю, в тім претор Марк Порцій Катон намагався  запевнити  його у тому, що для блага вітчизни слід залишатися у Римі, за для його ж безпеки. Він очікував на якісь військові розпорядження від Помпея, довго ходив по табору, вигляд обличчя його був сердитим і сумним. Цицерон щось бурмотів собі під ніс, критикував головнокомандуючого за те, що той не дав йому ніяких доручень.

Помпей вирішив здихатися Цицерона і Катона, наказав відправити обох в Дирахі. Варто зауважити, що Цицерон взагалі не приймав участі у військових битвах у Фарсалі, відмовився командувати військовим флотом, і рештками уцілілої армії Помпея. Він вважав, що битва Помпея проти Цезаря програна і слід укласти мирний договір. Помпей розізлився на Цицерона, звинувачуючи його у зраді проти нього, мав намір його вбити, проте завдяки Катону був врятований і здійснив втечу з табору.

В  Брундізії зустрічається з імператором Юлієм Цезарем. Цезар був милосердним по відношенню до молодого оратора і філософа Цицерона, висловлюючи йому знаки уваги. Коли ж почалася диктатура Цезаря, Цицерон спокійно відійшов від соціальної діяльності і присвятив свій час науковим і літературним заняттям. Рідко він виїжджав в місто, щоб проголосити привітальну промову Юлію Цезарю.

До купи таких неприємностей як загибель римської республіки, друзів і порадників добавились сімейні проблеми: він розійшовся зі своєю дружиною. Для Цицерона настає важкий час:  його обкладають податками, потім він втрачає свою дочку.

Після смерті Цезаря місце престолу займає Октавіан. Октавіан вимагає від консула Антонія повернути пограбоване людям, в іншому випадку на нього чекатиме смерть.

У справі проти консула Антонія бере участь і Цицерон, який відкрито заявляє йому про падіння тирана, що він не боїться ніяких мечів Каталіни і готовий принести себе в жертву заради свободи Риму. Октавіан виділив від сенатської партії військо для боротьби проти консула Антонія. Цицерон розраховував, що зовсім молодий імператор стане слухняним знаряддям у його руках, в тім виявилося зовсім не так як він передбачав.

В місті Мутині було розбите військо консула Антонія, сам же полководець накивав п’ятами. Октавіан за допомоги римських легіонів входить в місто Рим. Октавіан, Ліпід і Антоній складають союз, який став називатися другим триумвіаріатом. За прикладом попереднього диктатора Сули, троє полководців оголосили список осіб, яких необхідно знищити. До «чорних списків» таких би мовити осіб  під тиском Антонія потрапив Цицерон.

Цицерону і його брату Квінту потрібно було тікати, тому вони відправились до найближчого морського порту в Тирені.

Квінт вирішив запастися харчами для дороги, в тім не розрахував, його було схоплено і вбито. Цицерон продовжував шлях вже один. Йому вдалося сісти на корабель і прибути в Каєту. Зупинився відпочити у своїй віллі, але не знав, що на нього чекає небезпека: тріумвіром Антонієм були підіслані наймані вбивці, які пильно слідкували за Цицероном. Вони не знайшли його на віллі, проте один із рабів вказав вбивцям шлях, який веде до моря.

Найманці Антонія бігли за Цицероном, якого несли  на ношах. Побачивши тих, хто переслідує його, він звелів опустити ноші на землю, зустрівшись спокійним поглядом зі своїми вбивцями. Близько 43 року до нашої ери, Цицерона було вбито. Мислитель прожив шістдесят чотири роки.

Богдан Стрикалюк

Магістр релігієзнавства