Після невдалих німецьких весняних наступів 1918 року стратегічна ініціатива остаточно перейшла до союзників. Французький маршал Фердинанд Фош, який став головнокомандувачем союзних військ, прагнув організувати серію одночасних ударів по всій лінії фронту. Його задум полягав у тому, щоб не дати німцям перекидати резерви з одного сектору до іншого. Вперше за всю війну союзники діяли настільки узгоджено.
Особливу роль у новому наступі мали відіграти американські війська під командуванням генерала Джона Першинга. Сполучені Штати вступили у війну лише у 1917 році, але до осені 1918-го американська армія вже перетворилася на величезну силу. Американцям доручили наступ через важкопрохідний Аргоннський ліс на північний захід від Вердена. Їхньою метою було місто Мезьєр — ключовий транспортний вузол німців.
26 вересня 1918 року союзники розпочали масований наступ. Американські та французькі війська атакували одночасно на широкому фронті. Просування в Аргоннському лісі виявилося надзвичайно складним. Місцевість була пересічена пагорбами, густими лісами й укріпленими німецькими позиціями. Попри це, американці вже у перші дні захопили важливі опорні пункти — Вокуа та Монфокон.
Однак швидкого прориву не сталося. Німецька оборона залишалася надзвичайно міцною, а проблеми з постачанням уповільнювали наступ. До середини жовтня американські війська дійшли лише до району Гранпре, так і не досягнувши Мезьєра. Водночас французький наступ у Шампані також поступово втратив темп.
Набагато драматичніші події розгорталися на півночі фронту. 27 вересня британські війська атакували лінію Гінденбурга між Камбре та Сен-Кантеном. Ця оборонна система вважалася головним щитом Німеччини на Заході. Вона складалася з кількох смуг укріплень, бетонних бункерів, кулеметних точок і глибоких траншей. Протягом тривалого часу німецьке командування вважало її практично неприступною.
Британські війська за підтримки танків і авіації змогли прорвати оборону вже на початку жовтня. Хоча союзники не змогли миттєво оточити німецькі армії, сам факт прориву лінії Гінденбурга став психологічною катастрофою для Берліна. Німецьке верховне командування вперше усвідомило, що війна фактично програна.
Одночасно бельгійська армія разом із союзниками перейшла у наступ у Фландрії. До кінця вересня бельгійці повернули висоти навколо Іпра — символічного міста, яке кілька років було ареною жорстоких боїв.
Політична криза в Німеччині
Військові поразки спричинили справжній політичний шок у Німеччині. 29 вересня 1918 року канцлер Георг фон Гертлінг подав у відставку. Саме цього дня Болгарія уклала перемир’я із союзниками, а німецький фронт почав стрімко втрачати стійкість.
Генерали Еріх Людендорф і Пауль фон Гінденбург, які фактично керували країною під час війни, раптом змінили свою позицію. Якщо ще недавно вони закликали до перемоги будь-якою ціною, то тепер вимагали негайного миру. Вони розуміли, що німецька армія виснажена, резервів майже не залишилося, а економіка перебуває на межі колапсу.
1 жовтня німецьким політикам уперше відкрито повідомили про справжній стан справ на фронті. Це стало шоком для суспільства. Протягом тривалого часу населення переконували, що Німеччина має всі шанси перемогти. Тепер же стало зрозуміло, що країна стоїть перед катастрофою.
Новим канцлером став принц Максиміліан Баденський — політик із репутацією поміркованої та чесної людини. Саме він звернувся до президента США Вудро Вільсона з проханням про перемир’я на основі знаменитих Чотирнадцяти пунктів.
Американська відповідь виявилася жорсткою. Вашингтон вимагав виведення німецьких військ із окупованих територій та фактичної демократизації Німеччини. Союзники більше не довіряли старому імперському режиму.
Крах морального духу
Попри важке становище, восени 1918 року німецька армія ще не була повністю розгромлена. Багато підрозділів продовжували чинити серйозний опір. Людендорф навіть сподівався стабілізувати фронт і створити нову оборонну лінію біля кордонів Німеччини.
Проте головною проблемою стала моральна втома суспільства. Морська блокада союзників призвела до голоду, нестачі палива та економічного хаосу. Населення більше не вірила в перемогу. Коли стало очевидно, що війна програна, країною почали ширитися пацифістські настрої та революційні ідеї.
У жовтні 1918 року Людендорф раптово закликав продовжувати боротьбу, але ситуація вже вийшла з-під його контролю. 26 жовтня імператор Вільгельм II змусив його піти у відставку. Це стало символом остаточного краху старого військового керівництва.
Дорога до Комп’єнського перемир’я
Поступово союзники погодилися розпочати переговори про перемир’я. Однак їхні умови були надзвичайно суворими. Німеччина мала вивести війська, передати озброєння та фактично втратити можливість продовжувати війну.
8 листопада 1918 року німецька делегація на чолі з Маттіасом Ерцбергером прибула до Комп’єнського лісу у Франції. Саме там, у штабному вагоні маршала Фоша, німцям зачитали умови перемир’я.
Для Німеччини це означало фактичне визнання поразки. Через кілька днів, 11 листопада 1918 року, Перша світова війна завершилася. Останній наступ союзників на Західному фронті не лише зламав німецьку оборону, а й спричинив політичний та моральний крах Німецької імперії. Саме події осені 1918 року визначили нову карту Європи та відкрили шлях до драматичних подій XX століття.
Іван Гудзенко
