Походження та роль
Походження Осіріса залишається загадкою, але відомо, що спочатку він був місцевим божеством міста Бусіріс у Нижньому Єгипті. Його первісна функція полягала в уособленні підземної родючості — символу життєвої сили землі. Уже до 2400 року до н.е. Осіріс став виконувати подвійну роль: бога родючості та бога мертвих, який уособлює ідею воскреслого царя.
У староєгипетській релігії Осіріс був нерозривно пов’язаний із ідеєю божественного царювання. Після смерті кожен фараон ототожнювався з Осірісом, тоді як його спадкоємець, що ставав новим правителем, уособлював Гора, бога неба. Цей священний союз Осіріса, Гора та Ісіди символізував вічний цикл життя, смерті та відродження, що лежав в основі єгипетського світогляду.
Міф
Згідно з міфом, Осіріс був зраджений і вбитий своїм братом Сетом, який розчленував його тіло на 14 частин і розкидав їх по Єгипту. Однак Ісіда, його віддана дружина, зібрала всі частини, окрім однієї, і, використовуючи магію, повернула йому життя. Хоча Осіріс не повернувся у світ живих, він став володарем підземного світу і суддею мертвих.
Його син Гор помстився Сету, відновивши справедливість і ставши новим царем. Ця історія символізувала перемогу життя над смертю та встановила Осіріса як уособлення надії на відродження.
Культ
Культ бога був надзвичайно популярним у Стародавньому Єгипті. Його вплив поширився на всі верстви суспільства. З часів Середнього царства віра в Осіріса стала доступною не лише для фараонів, але й для простих людей, які після смерті сподівалися стати частиною його світу.
Обряди на честь Осіріса включали нічні процесії, ритуальні постановки його смерті й воскресіння, а також створення «садів Осіріса» — символічних форм, засіяних зерном, яке проростало, уособлюючи життєву силу бога.
Особливим місцем поклоніння Осірісу було Абідос, де, за легендою, знаходилась його гробниця. Паломництво до цього священного місця та поховання поблизу нього вважалися великим благословенням.
Образ в мистецтві
Найдавніші зображення датуються приблизно 2300 роком до н.е. Його зазвичай зображали як мумію зі схрещеними на грудях руками, що тримають царські символи — крук і ціп. Осіріс носив атеф-корону, що складалася з білої корони Верхнього Єгипту та двох страусиних пір’їн.
Його образ став іконічним і набув впізнаваності навіть за межами Єгипту. У пізніші періоди Осіріса ототожнювали з іншими богами, як-от Діонісом у давньогрецькій міфології, та з Серапісом, елліністичним богом. Культ Осіріса став основою для розвитку уявлень про загробне життя і вплинув на релігійні традиції не лише в Єгипті, але й у багатьох сусідніх культурах.
Іван Гудзенко
