Закони, які повинен дотримуватися ортодоксальний іудей, охоплюють собою всі сторони життя, регулюючи поведінку в сім’ї, суспільстві і релігійній громаді. Сукупність усіх цих законів на івриті називається «Галаха», що означає «поведінка» або «керівництво». Протягом багатьох століть Галаха передавалася від одного покоління до іншого тільки в усній формі. Це викликало багато суперечок і протиріч, оскільки різні школи трактували одні й ті ж закони по-своєму. Щоб уникнути протиріч, з’явилася ідея створити книгу, в якій всі необхідні усні закони були б упорядковано і систематизовано записані.
Вперше ідея запису законів була здійснена в Єрусалимі на початку 3 століття нашої ери під керівництвом вчителя Іуди ха-Насі. Результатом цієї роботи став так званий «Єрусалимський Талмуд», або «Єрусалимське Вчення». Книга Іуди ха-Насі збереглася до наших днів тільки в вигляді невеликих фрагментів, тому сучасні іудеї в основному користуються іншою версією записаних законів — «Вавилонським Талмудом». Цей Талмуд був створений близько шостого століття євреями, що проживали в Персії, яка, в свою чергу, входила до складу величезної Візантійської Імперії. Життя на території Візантії в той час було набагато спокійніше, ніж в Єрусалимі, тому у творців «Вавилонського Талмуду» вийшло створити набагато більш велику і скрупульозну працю, ніж у Іуди ха-Насі.
Незважаючи на таку древню історію, саме поняття «ортодоксальний іудаїзм» з’явилося порівняно недавно — на початку 19 століття. Справа в тому, що саме тоді в іудаїзмі виникла абсолютно нова радикальна течія — «реформістський іудаїзм».
Прихильники реформ проголосили, що приписи Талмуда можна змінювати відповідно до вимог сучасності, тому тим, хто як і раніше строго дотримувався давніх традицій, потрібно було виділити себе як окрему і самостійну школу. Основоположником ортодоксального руху став рабин Моше Софер, який стверджував, що будь-які зміни суперечать єврейському релігійному вченню.
Згодом ортодоксальний іудаїзм розділився ще на кілька течій. З них найбільш відомі хасидизм (містичний напрямок), релігійний сіонізм (напрямок, який ставить за мету зібрання всіх розсіяних по світу євреїв в єдину релігійну державу), нетурей карто (напрямок проти сіонізму і Ізраїльської держави) і ортодоксальний модернізм (напрям, який намагається поєднати іудаїзм із сучасною культурою без релігійних реформ).
Незважаючи на протиріччя між собою, представники всіх цих напрямків вважають себе ортодоксальними іудеями і дотримуються основних і загальних для всіх ортодоксів релігійних поглядів.
Кожен ортодоксальний іудей вірить, що через єврейський народ Бог передав людству справжню релігію і вчення. У зв’язку з цим кожен іудей зобов’язаний дотримуватися законів Талмуду і виконувати 613 заповідей, записаних в Торі — зборах з п’яти книг, написаних пророком Мойсеєм.
Крім того, для ортодоксального іудаїзму характерна віра в пришестя Месії, який стане новим єврейським царем і відновить головну релігійну святиню — Єрусалимський храм, зруйнований римлянами на початку першого тисячоліття.
Іван Гудзенко
