Мудрецем варто називати таку людину, яка має здатність мислити, великий розум. В період античної культури існувало розмежування двох понять: мудреці і філософи. Мудреців позначали терміном σοφία, філософів –  φιλόςοφοί. Одне покоління було замінено іншим.

За визначенням німецького  соціального філософа Карла Маркса ςόφος – перший образ, під яким перед нами постає грецьке φιλόςοφος.  Такий міфологічний образ віднаходимо в семи мудрецях. Це можна побачити в Сократа, стоїків, епікурейців, платоніків, скептиків. З позиції кініків стає зрозумілим те, що мудра у своїй поведінці людина повинна керуватися  законами добродійства, а не якимись порядками. Антисфен, учень Сократа стверджує, що тільки мудра людина  знає, кого належить любити.

Мудрець

За піфагорейською концепцією людини, мудрець ніколи з необережністю не відноситься до свого здоров’я, бо тіло – самий головний об’єкт уваги, який скеровує душу. У стародавньому світі проводилися аналогії стосовно поняття «мудрець», з ним ототожнювали  «науковця». У Стародавній Індії, в традиційній її культурі філософії, важливу  ключову роль відгравала особистість мудреця, якого називали «ріша» , а великого мудреця – махарішою.  В буддійському каноні «Дхаммапада» знаходимо такий вислів: «Навіть боги завидують мудрецям».

Образ мудреця уявляли так: людина похилого віку, яка має довге сиве волосся та бороду. З такого образу навіть глузували в античності: якщо ж премудрість дана з бородою, то бородатий козел є справжнім Платоном.

У філософії  поняття «мудреця» стало одним із культурологічних  архетипів.

Пегас