Народився зимою 1698 року в фамільному замку Ла Бред, розташованому неподалік міста Бордо. Дуже мало відомостей зберіглося щодо сім’ї Монтеск’є. Його батько – барон Жак де Секонда, будучи молодшим сином в родині не отримав у спадок родові землі. Натомість він одружився на жінці, яка представляла англійське сімейство Пенель. А тому як придане отримав замок Ла Бред, у якому від шлюбу народився син Шарль. У досить ранньому семирічному віці втратив найдорожчу людину – свою матір.
Батько віддає Шарля на навчання в духовному училищі. Його особливу увагу привернула антична філософія та література. У 1713 році помирає батько Шарля і опікунство передається його дядьку. Дядько допомагає Шарлю влаштуватися на службу в парламент – вищу судову інстанцію з громадських та кримінальних справ. У 1815 році одружується з Жанне, майбутньою нареченою, вибраною його дядьком.
Через три роки помирає дядько Шарля. За своїм заповітом він залишив для Шарля імя, титул, статок, а найважливіше посаду президента у парламенті міста Бордо. У двадцяти семирічному віці стає президентом парламенту і переймає обов’язки. Свою парламентську діяльність поєднував з науковою. Багато часу вивчав право в Бордо — культурному інтелектуальному центрі Франції на той час. Слід зауважити, що молоді інтелектуали, а це в основному магістранти, адвокати проявляли інтерес до літератури, науки, мистецтва, відповідно ними створювався гурток, що поступово переріс в академію. Бордоська академія була відкрита ще 1713 року.
У 1716 році поступово починає рости його кар’єра. Шарля обирають членом академії, він пише велику кількість доповідей, промов із різних розділів наук природознавчого типу, наприклад «Про причини еха», «Про значення ниркових залоз», «Про морські припливи та відпливи». Монтеск’є стає відомим в літературній діяльності. У 1721 році пише роман під назвою «Персидські листи». Літературний твір писався ним під вигаданим прізвищем. Тут його заборонили, а закордоном відбувалося його регулярне перевидання і він отримав європейське визнання. У книзі містилися дещо саркастичні оцінювання французького короля Людовіка XIV.
У 1726 році — Шарлем продається посада в Бордо, сам він переїздить в Париж. Написав поему в прозі «Подорож в Париж». Продовжує писати на політичну та правову тематику. У 1728 році — стає членом Французької академії, обирається в академію Лондона і Берліна. займаєть творчою діяльністю. З’являються політико-правові твори, зокрема «Роздуми про багатства Іспанії», «Розуми про причини величі та падіння римлян» . З 1721 по 1731 роки — здійснює подорож по європейським країнам – Англії, Австрії, Угорщині, Швейцарії, Італії, Нідерландах.
Уважно вивчає закони та звичаї кожної європейської країни, географію, клімат, темперамент. Півроку провів в Англії, у якій відвідував сесії палати спільнот. Він був заінтересований критикою урядової політики, яку дозволяли тільки партіям, що перебувають в опозиції у парламенті та періодичних видань. Велике враження на Шарля справили британські інститути. Його життя проходило у посвяченні читання, роздумів, праці над своїми творами.
У бібліотеці просиджував із дня в день, сидячи та диктуючи перед каміном щось своєму секретареві. Монтеск’є мав замкнутий характер, хорошим тактом поведінки, відкритість виявляв перед своїми друзями. Його можна було помітити тільки в салонах Парижу, досить часто і сам спостерігав за різноманітністю людських типів. Наприкінці 1748 році в Женеві анонімно виходить тираж його книги, «Про дух законів» правда у невеликій кількості. Книга стала найбільш відомою серед інших праць Монтеск’є. Хоч і книгу було заборонено, в тім деякі її екземпляри розійшлися по паризьким салонам. Сином та спадкоємцем французького короля Людовіка виявлений інтерес до книги.
Останні роки свого життя працює над переробленням трудів «Про дух законів» та «Персидських листів». Остання із його праць отримала назву «Досвід про смак», вийшла після смерті мислителя. Але постійна праця та глибоке дослідження позначилися на фізичному здоров’ї Шарля Монтеск’є. виснажлива діяльність далася взнаки і привела до очної хвороби – катаракти. Завоювавши славу та закінчивши свої труди, спокійно відійшов в лютому 1755 році. Похований у Франції, а точніше в соборі святого Сюлпіція.
Стрикалюк Богдан
