Для мене поняття «людяність» особливе і надзвичайно унікальне. Його можна назвати феноменальним у нашому знайомому маленькому світі.
Я поясню чому. Це поняття многогранне, тому для нього не можна виділити конкретний термін. Їх існує безліч і кожен розкриває поняття у своєму аспекті. Людину вивчають зі сторони психології, анатомії та фізіології, філософії, права та залучаються незліченно суміжних дисциплін. Просто кажучи, кожен говорить мовою своєї вузької спеціалізації, тож узагальнюючи поняття до оптимального, всеосяжного, універсального призведе до абсурдного сприйняття. То чи можливо дати єдине визначення людяності?
Розглянувши всі точки зору, можна скласти універсальний світогляд і дати право на життя химерному «людськість».
Що робить нас «людяними» і чи такі ж ми без цієї якості? Людяність – це вміння бути людиною. А як іще зрозуміти це слово без контексту. Потрібно неабияк подумати, щоб стикаючись з цим словом, воно не здалось разюче абстрактним.
Навіщо існує поняття людяності? Прагнення підкреслити себе і невидимою межею відокремити від усього живого? Адже не існує схожих слів на позначення характеристик природи, що оточує людину.
Отже, в чому унікальність поняття людяності? Існує чимало рис, які були б на користь характеру кожного індивіда. Абстрактне «людяність» включає їх всі у себе. Але все ж, конкретизуючи, можна і забути про щось або перебільшити. Кожна людина наповнює це поняття тим, що сама вважає за прийнятне, чого прагне досягти або вимагає від інших людей. Поняття людяності індивідуальне для кожного, тож це погоджує ряд запитань і проблему владнання цих суперечностей. На мою думку, це дуже егоїстичне бачення людяності, що відповідає всім відомій настанові «поводься з людьми так, к ти хочеш, щоб вони поводились з тобою». Я вважаю це ілюзією гарної поведінки, тож це не поведінка істинної людини, а лише самообман або ж несвідома потреба задовольнити особисті інтереси.
Можливо, потрібно розглядати поняття «людськість», «людяність», виходивши з погляду захоплення людиною: її високим інтелектом, здатністю мислити і усвідомлювати свої вчинки, аналізувати їх. Такий кут бачення звільнить мислителя від особистих потреб і вимог до суспільства. Тобто людяним можна назвати кожного, хто використовує надані природою можливості, розвиває їх і прагне досконалості, що і є одною з унікальних рис, що характеризує справжню людину. Грубо кажучи, все, що наявне у людини і відсутнє у тварини, можна назвати частиною людяності. Тому існує вислів на позначення індивідів, які дійсно розуміють свої відмінності і розвивають здібності – «Людина з великої букви». Все ж існують і такі вислови, що підкреслюють унікальність окремого виду створінь: «соколине око», «гнучкість кішки» і багато іншого. Одна з властивостей людської психіки – здатність порівнювати, тому не дивно що в силу свого прагнення досконалості ми здатні зазіхати на можливості, які розвинені в нас слабше інших істот. Питання в тому, вважаємо ми це вадою чи рушієм розвитку.
Існують терміни, суміжні з поняттям «людяність»: гуманність, альтруїзм. Поняття суміжні, але все ж не однакові. Адже вони висвітлюють ставлення до таких же істот, всього живого, що навколо, виділяють саме ті якості, які сприяють існуванню людини в середовищі, але індивідуальний розвиток лишається в темряві.
Тож з вище зазначеного вже не важко здогадатися, що людяність – це гуманність, солідарність, взаємодопомога, інші соціально корисні якості людини, але й ті, що слугують розвитку свідомості і розуму: міркування, креативність і що є опорою і точкою для відштовхування прибудь якому задумі – турбота про безпеку вчинків і їх користь.
Лещенко Юлія (Literary Prometheus)
м. Житомир
