Пізнати людину не легко ніяк.
Вона то сміється то ридма ридає,
То ще якусь маску на себе вдягає.
Пів посмішка – ніжна, привітна, щаслива,
Гірка й саркастична друга половина.
Та ніжна – уміє кохати й творити,
А інша – невідані справи вершити…
На вигляд – людина – це світла істота,
насправді ж – вмістилище злого болота.
Поглянувши на людину крізь призму часу не можеш не захопитися цією істотою, яка, маючи під рукою лише природні ресурси, зуміла зробити величезний стрибок у своїй еволюції і досягти надзвичайно високих результатів.
Людина. Наче просте слово, для позначення певного виду, який характеризується здатністю мислити, говорити, відчувати, працювати, відпочивати. Та чи так все просто, як може видатися на перший погляд? Дійсно, варта подиву здатність людини мріяти, фантазувати, турбуватися про когось, співчувати, страждати, робити все можливе і неможливе для досягнення своєї мрії, вірити в свої сили і робити в надзвичайних ситуаціях те, що за звичайних умов видавалося неможливим, творити музику, літературу, поезію тощо.
З поміж усіх живих істот людина досягла найвищого ступеня розвитку. Навчилася пізнавати, запам’ятовувати, передавати накопичені знання, втілювати свої фантазії в життя, мислити абстрактно і вирішувати теоретичні проблеми, досліджувати природні явища, оперативно втручатися в людський організм і рятувати життя собі подібних, винайшла різноманітні лікарські засоби, зокрема, вакцини, для профілактики значної кількості небезпечних хвороб (хоча людський організм – це окрема планета, а відтак показання чи протипоказання щодо вакцинації від тієї чи іншої хвороби повинні досліджуватися в кожному окремому випадку, а не проводитися масово, як це робиться сьогодні і замовчувати про факти каліцтва, яке наступило внаслідок введення вакцини), замахнулася навіть на завоювання космосу та інших планет, але при цьому достеменно пізнати себе не змогла. Як і не змогла, та й досі не може, відповісти на питання про своє виникнення. Адже, якщо брати за основу теорію Дарвіна, то людина пройшла такий шлях еволюції, яким не вдалося пройти жодному іншому виду живих істот. Адже в людину перетворилася мавпа, яка змогла розпрямитися і ходити рівно, навчилася вичленювати окремі звуки, які згодом перетворилися в слова і систематизувала їх у мову, почала залишати писемні пам’ятки для наступних поколінь; навчилася логічно мислити і робити висновки; пізнала всі дари природи, весь наземний і підводний світ, яким дала назви і вивела характеристики; зуміла виготовляти предмети праці та побуту для забезпечення себе усім тим, що вважає за необхідне для щасливого буття; спромоглася вигадати релігію, за допомогою якої вершила як злодіяння так і добрі справи, хоча перші значно переважають – чого варті одні хрестові походи. Але ж при цьому макаки залишилися макаками і не еволюціонували подібним чином, чи, можливо, їм не захотілося розвиватися і ставати такими, як ми, люди, розумними?
Якщо вірити релігії, то людина була створена Богом (власне дві людини – Адам і Єва), які й заселили землю. Але в Адама і Єви було двоє синів, які знайшли собі дружин в інших поселеннях, які, в свою чергу, не взялися нізвідки. Логічно буде припустити, що і Адам і Єва або були не першими, кого створив Бог, або не були створені таким.
Дивною виглядає і версія про заселення людей інопланетянами. Якщо розглядати їх як представників вищого розуму, то чому ми, люди, не такі ж як вони розумні? Не бережемо землю – нашу спільну домівку, забруднюємо, вичерпуємо всі природні багатства і залишаємо по собі пустку – для прикладу, видобуток бурштину, урану тощо, який здійснює людина, призводить до того, що замість лісового масиву залишається пустеля (у всякому випадку в нашій державі). То може не інопланетні представники доклали руку до появи людини…
На жаль відповіді на всі сумніви і запитання я не знаю. Але мене точно не влаштовують ті припущення, які нав’язуються протягом століть. Тому в людини є чимало сфер, які потрібно досліджувати і вивчати. І питання людяності теж до них відноситься. Чи є людина людяною питання відкрите і потребує ґрунтовного вивчення і дослідження. Чи можна говорити про людяність Каїна, який вбив свого брата Авеля? Можливо, людині варто почати замислюватися над більш вагомішими питаннями, ніж завоювання території, чи утримання при владі і, замість того що б розпорошуватися на дурниці, зайнятися пошуком справжніх себе, своєї сутності і призначення.
Всім живим істотам в цьому світі притаманна боротьба за виживання і завжди виживає сильніший, проте людині, на відміну від інших представників живої природи, властиві емоції як позитивні так і негативні, здатність критичного оцінювання тієї чи іншої ситуації, бачення світу як крізь «рожеві окуляри» в період, наприклад, закоханості, так і крізь «чорні», наприклад, у випадку втрати близької людини, здатність сумувати і радіти, заздрити і відчувати невдоволення як від власних невдач так і від успіху інших людей, бути корисливою та використовувати будь-які ситуації задля власного добробуту, нехай навіть, ціною життя інших людей і при цьому отримувати задоволення від поезії, музичного твору чи картини.
Тільки людині властиво зловтішатися через невдачі своїх знайомих та й незнайомих людей. Тільки людині властиво отримувати задоволення від страждань, та навіть смерті іншої людини, від розтоптування людської честі і гідності. Тільки людині властиво отримувати задоволення від знущань над іншою людиною і вбивати не заради їжі, а заради задоволення. Варто заглянути назад в історію і згадати, наприклад, про насадження «вогнем і мечем» того ж християнства там, де існували зовсім інші вірування, до того ж якщо брати конкретно Русь, то хрестила її людина, яка зґвалтувала неповнолітню дівчинку на очах її батьків, а потім цих батьків вбила; колективізацію, там, де процвітало приватне господарство; штучне створення голоду і винищення усіх без огляду представників однієї нації тільки через їхнє небажання підкорятися представникам іншої нації і небажання забувати свою рідну мову і традиції; придушення повстань проти свавілля тих, хто перебуває при владі; концентраційні табори, врешті решт, які людина створила для такої ж самої людини, як і вона сама. Потрібно пам’ятати й про ті часи, коли вдосвіта під’їжджав «воронок» і сонну людину «виривали» з її постілі від її сімї, виводили в кайданках і доправляли проти її волі, наприклад, на Колиму, Соловки чи Сибір, примушували безоплатно тяжко працювати, розлучали з дітьми, утримували в жахливих антисанітарних умовах, позбавляли їжі, відпочинку, лікування, сну та зрештою гідності і честі, перетворювали на безхребетну істоту.
І робили це не якісь страшні невідомі істоти, а такі ж люди як ми з вами, які теж мали свої сімї, своїх дітей. Цікаво, якою могла бути казочка слідчого КДБ своїй дитині на ніч чи колискова пісенька? Цікаво, чи були ці «червоні кати» людяними, нехай навіть по відношенню до власної сімї? Мені важко уявити, як людина, яка проводить допит з особливою жорстокістю могла повертатися додому, спокійно вечеряти, насолоджуючись філіжанкою кави слухати музику і виховувати дітей.
Яка половина цієї людини була людяною? Яку користь могла вона принести своєму майбутньому суспільству? А тогочасне суспільство, чи було воно людяним, якщо допустило цю невимовно тяжку трагедію? Але ж вини ніхто не відчував і не відчуває, «часи такі були» — оце й все виправдання. Тільки час тут ні до чого. Справа не в часі, а в способі мислення. Не варто забувати, що всі ми є нащадками того суспільства. Звісно, можна себе тішити тим, що мої близькі до цього не причетні, а отже я незаплямований. Тільки так не вийде. Як з пісні слів не викинеш так і минуле не перепишеш, а всі ми родом з СРСР. І всі наші проблеми теж родом звідти…
Сьогодні, в умовах надзвичайної конкуренції за місце під сонцем, людина обгороджується парканами, замикається на десять замків, ставить своє житло та інше рухоме й нерухоме майно на сигналізацію, наймає охоронців тощо. Прошу відмітити, що робить людина це не для захисту від хижаків, а від таких самих, як і вона, людей. Сьогоднішня людина надзвичайно черства і не гребує, навіть, маніпулюванням трагедією як окремо взятої людини так і групи людей задля отримання фінансової вигоди. Чого варті псевдо волонтери, які на горі батьків за короткий час заробили собі цілі статки. Цікаво як можна виміряти їхню людяність і чуйність? А генерали, за відома яких, відправляли на фронт пусті аптечки, не довозили харчі, одяг, амуніцію? Чи можна взагалі говорити про людяність такого суспільства, де частина воює за Батьківщину, а інша, як щурі, втекла подалі від власних домівок щоб їх не захищати і воліє продати свою, вже й так, зґвалтовану Вітчизну?
Беззаперечно, людині властиві і позитивні сторони і є світлі, справжні,добрі, чуйні, нормальні люди, які дійсно прагнуть і роблять все можливе для того, щоб змінити цей світ на кращий. Найпершим прикладом, особисто для мене, є УСІ БОРЦІ ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ, ВОЇНИ УПА, ГЕРОЇ МАЙДАНУ, КІБОРГИ І ЗВИЧАЙНІ СОЛДАТИ, які захищають всіх нас, тих, кому вже просто слухати про війну набридло, ось вже протягом двох років.
Тому можливо нарешті прийшов той час, коли ми всі дійсно маємо стати людяними, а не просто писати собі оди і вихваляти лише позитивні сторони.
Синюта Людмила
м. Дніпро
