І на цьому шляху становлення змінювалось відношення до неї, до її вчинків, стосунків між собою подібними, що знайшло своє відображення у думках відомих представників людського суспільства минулого і сучасного,Наприклад, Епіктет писав : » Земна людина- це слабка душа,обтяжена трупом», Софокл вважає інакше :»
Багато величного є на землі, але немає нічого більш великого, ніж людина», з ним перегукується Евріпід:»Багато на світі дивних див,та найдивніше з них — людина», а Амвросій Медіоланський додає :»Людина є розум»,для П.Флоренського- «Людина є безкінечність», Ж.Мішле — «Будь-яка людина-це людство,його всесвітня історія». І звернусь до українських авторів.Ось що писав Павло Грабовський :
Людина єсьм…Де взять такої вдачі,
Щоб примхи всі украй перемогти, Нікчемних мрій ті пориви гарячі…
Як їх забуть? Куди від них втекти?
Але найкраще сутність людини виразив у своїй поезії Василь Симоненко :
Ти на землі –людина,
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя-єдина,
Мука твоя –єдина,
Очі твої –одні.
Так, кожна людина –особистість.Не схожа ні на кого.У будь-які часи.
Поглянемо на людину у сучасному світу,коли ми вступили у третє тисячоліття.Зовні , здається, нічого не змінилось.Як і колись, люди народжуються, вчаться, одружуються і живуть — скільки кому випаде років.
Але зміни все –таки стались.У головному –людяності, тобто у ставлені до проблем сьогодення,до ближнього свого.Доступ до цивілізованих країн в якійсь мірі переорієнтував моральні засади наших громадян.Ніби все залишилось так, як повинно бути : любов до батьківщини,турбота про батьків, піклування про дітей, зміцнення сім,ї і т.п. Не можу сказати, що всі перебудувалися, ,але більшість з тих, хто побував за кордоном , має інший світогляд,інші погляди , оцінки на сучасне життя та процеси, які відбуваються у ньому.
І це зробило чималий вплив на думки , спосіб мислення решти українців,а якщо додати сюди ще й важку економічну,політичну ситуацію в країні,то,звісно, що у кінцевому рахунку не могло не внести поправки в до цих пір існуючу систему людських відносин.
Як наслідок — основні риси людяності,як-от: принциповість, гордість,характер,добрі справи, відповідальність,моральна чистота, порядність,обов,язок,доброта,милосердя,духовне багатство,героїзм,мужність,готовність на самопожертву (можна назвати ще не один десяток людських чеснот!), але й цих достатньо, аби сказати, що вони зазнали змін.
Можу відзначити, що зараз на перший план виходять (хоч і не так відкрито, але все частіше) протилежні,негативні риси людини.І що дивно, саме вони дають можливість тій чи тій людині зайняти високу посаду,вирвати вищу зарплату,приватизувати якийсь об,єкт чи великі земельні масиви, закупляти за кордоном дорогі маєтки і т.д.
Про такі факти показує телебачення,розповідає радіо, пишуть газети й журнали та й чи не в кожному місті чи селі знайдеться подібна тема для розмови.
На сучасному етапі ,коли справа кожного з нас,пересічних громадян, торкається найбільш важливого питання,а саме- виживання , людяність допомогла би безболісно пережити цей період в історії країни.А що ми маємо насправді?
Нині скромність, відвертість,сумління, чуйність,вдячність,гідність, розуміються як пережитки минулого.І люди, наділені такими рисами, і найбільше страждають у сьогоденні.
Наведу кілька прикладів.
Якось « ловив» авто: половину дороги проїхав, ще половина залишалась.Й тут –на радість!-пригальмував однокласник.Разом навчались у восьмирічній школі, потім закінчували десятирічку у сусідньому селі , не раз ділили шматок хліба у гуртожитку.Думаю, повезе безплатно або ж зробить знижку .Але ,на всяк випадок, приготував гроші і даю.Він навіть не заперечив: мовляв, що ти, забери гроші,ми ж однокласники.Ні. Спокійно взяв.
Я його розумію: бензин дорогий,інші витрати, але ж перед тобою –не чужа зовсім людина,міг би поступити по-іншому.Не все ж міряється грошима.Мабуть, шкільна дружба має бути дорожчою.
Або проходив ремонт дороги.Назбирали вулицею трохи коштів,завезли залишки каміння ,цегли з території розваленої ферми.Постало питання розгорнути привезене.Загадали всім мешканцям вулиці та чи всі з,явились? Декілька та й не прийшли,вважаючи,що це до них не відноситься – авто не мають ,дорогою не їздять. Ось така байдужість.
Чи інше. Останні роки — вкрай посушливі.Рівень води у криницях села різко впав, у декотрих –лишень на дні а то й зовсім на один –два відра. Тому люди рушили до сусідських криниць.Одні поставились з розумінням- треба ж виручати, хто знає, що завтра буде, а дехто навпаки — заборонив користуватись своєю криницею( хоч вона не на власному подвір,ї,а на межі з вулицею).Не обійшлось навіть без замків.Що це?Заздрість?Егоїзм? Самолюбство?Скнарість? Не знаю.Такого раніше не пам,ятаю.
Люди стають замкнутими,як кажуть, собі на умі,більше дбають про власні інтереси.
Втім, є люди у яких інші думки, інша філософія.І за прикладами ходити далеко не треба.Є такі у моєму селі.
Односельчани здають молоко .Вранці ,щодня, приїжджає авто з цистерною і забирає.Молокоздавачі були змушені чекати авто на околиці села, на ногах, у будь-яку погоду, бо ж не звикли до комфорту.Так тривало доти, доки одному жителю не прийшла думка зробити невеликий навіс,щоб був захист від вітру, дощу і було де сісти.Загадано –зроблено.Звичайно, йому допомогли і тепер є де перебути негоду, а то й просто бажаючим відпочити.Це по –людськи,адже зроблено для людей,з турботою про них.Так його виховали.
Ще один приклад людяності.За селом,з давніх давен, знаходиться джерело.Вода в ньому холодна і смачна і чимало жителів беруть звідти воду пити.Але з часом земля біля нього сунулась,нерідко замулювалось.І ось зібралось кілька людей, домовились власними коштами упорядкувати це джерело.Був серед них односельчанин, який тривалий період працює за кордоном, у місті.Подумалось :а йому навіщо ця морока? Людина приєдналась до доброї справи ,бо що може бути краще ,як не робити людям добро?А він допоміг своїми знаннями, вмінням,щедрістю душі привести до порядку джерело і навколишню територію,звести ще один навіс .І згадують його добрим словом,як і його помічників.
Ось що таке порядність для моїх односельчан.
І вже особисте.
Моя донька захворіла на важку хворобу.Лікування потребує(особливо у нинішніх умовах росту цін на все підряд) значних коштів.І люди відгукнулись на нашу біду.Допомогли грішми-хто скільки міг виділив зі свого й так куцого бюджету, аби зробити операцію і подальшу реабілітацію.Навіть з сусіднього села відгукнулись. Всім їм ми дуже вдячні .Люди пройнялися чужою бідою,бо як інакше? На житті –як на довгій ниві.Сьогодні ти здоровий,скачеш, а завтра –пригне, скрутить хвороба.І не факт, що обійдеться тільки власними коштами.Скільки об,яв про допомогу хворим у газетах, по радіо, телебаченню!
Ось що таке людяність,співпереживання,взаємовиручка.
Ми живемо як люди.Серед людей.І живемо також для людей – не тільки для себе.
Будуємо.Удосконалюємось.Очищаємось.Боремось.
Трапляється – зазнаємо поразок.Але — частіше- отримуємо перемоги.
Це і –великий смисл нашого сьогоднішнього буття.
Боротись і перемагати.
Крім всього іншого,сучасна людина-не камінь,людина, наскільки вона сильна,смирна,тверда, терпляча, настільки і слабка,поступлива і, гадаю, пристанете на мою думку, що їй найбільше потрібна така собі дрібниця, яку вона ні у кого у житті не попросить(ніколи ні від кого!), але вісутність якої може смертельно поранити її серце.Чи ще гірше-довести до повного розриву.
Ця дрібниця не вартує мільйонів, але вона –безцінна!І вона характеризує нашу людяність двадцять першого століття.
Я веду мову про ту краплю уваги,яка так необхідна людині на сьогоднішній день.Тому ж інваліду, самотній людині похилого віку,учаснику АТО чи членам його сім,ї.Необхідна від дня народження людини до останньої її надії, тобто протягом всього земного шляху.Про ту краплю, якої нам , мабуть, не жаль,але ми забуваємо, що вона десь у нас таїться тільки і тільки для того, щоб бути подарованою іншим.
Людина,взагалі,може й не відчуває відсутності уваги, а правильніше – і сама не знає, що їй не вистачає.Але чому на серці не так добре,як іншого разу, і очі не горять,як іншого разу, і думка-не така свіжа?
Ніби й нічого не сталось.Нічого такого, непоправного.Не сказали людині ніхто-ніхто- і поганого слова.Бо ж людина нічого поганого не зробила.
А в той же час і доброго слова не почула ні від кого.
А чому ми боїмося бути щедрими? Боїмося подарувати тепле слово( іноді –навіть похвалити) тим,хто його заслуговує?
Одному ми боїмося його подарувати, щоб він,як кажуть, не задер носа.
Другому- тому, що ще надто молодий,ще не пізнав життя.
Цьому -тому що… нібито й не потрібна йому наша увага!
Але ж це не так.
Будьмо добрішими, милосерднішими,гуманнішими, адже як писав Р-У.Емерсон»Скільки в людині доброти,стільки в неї і життя».
Людина тільки поруч з людиною –Людина.
Ми засмучуємось, коли під час біди відчуваємо нестачу друзів.Ми переживаємо, коли у хвилину нещастя , життєвих випробувань нас нікому підтримати, підставити своє плече, стати опорою на цей період. Але чи самі ми зробили все, аби такі друзі були? Вірними, справжніми друзями? Відповідь : не все. То на що тоді надіятись?
Немає нічого більш важливого, більш піднесеного,ніж надія. Тому що надія -це впевненість,віра.Вона веде нас по всьому житті. Якщо у сучасної людини є віра у свої сили, можна досягти чималого,хоча на нинішньому етапі вона обмежується тим, що далі близького майбутнього,рідко хто зазирає.
Тим не менше, люди щасливі тільки серед людей.Самотні,в якій би розкоші не жили,люди- нещасливі.Живучи турботами інших, переживаючи за їхню долю,ніколи не залишишся один .І це теж ознака людяності.Адже гілки не можуть вирости без коріння і стовбура дерева.А вони, у свою чергу,висохли би без нових паростків!
В людини безліч обов,язків : у сім,ї, на роботі,великі і дрібні і їх виконання чи невиконання залежить від неї самої.А у підсумку найголовніший з них — бути Людиною.При будь-яких обставинах залишатись нею , чого й бажаю всім читачам цих роздумів. Бо як писав К.-Л.Берне «багато без чого може обійтись людина,лише не без людини».
І наостанок. Зараз тривають події на сході України .Продовжують гинути наші захисники,майже з кожного регіону.Вони віддані своєму обов,язкові-захищати цілісність нашої території, кладучи на вівтар перемоги своє життя.Хіба це не людяність! ? Серед них і уродженець Кельменців Сергій Ковальчук, який загинув 17 серпня при виконанні бойового завдання в рамках проведення АТО.Вічна пам,ять герою!
Роблю висновок : не все так погано у нашому домі ( хоч це кимось сказане).І хочеться вірити, що настане той час, коли Людина зможе все, щоб покращити життя людства,щоб з Землі назавжди зникли війни, голод, безробіття ,епідемії, що б Людина могла продемострувати свої найкращі якості людяності.
ВАСИЛЬ МОМОТЮК
с.Росошани,Кельменецький
р-н,Чернівецька обл
