Поряд з Отсромировим та Пересопницьким, поповнює ряди Луцьке Євангеліє.

Луцьке Євангеліє – стародавня літературна пам’ятка, датована серединою ХІV століття. Перебувало деякий час у Спаському монастирі села Красносілка, неподалік від  міста Луцьк. Історією свого розвитку завдячує Кирдієвичам, які сприяли допомогою монастирю. З 1366 року ім’я Порфирія Кирдієвича фігурує в грамоті.

Луцьке Євангеліє вважається повним богослужбовим збірником із поділеними у чотирьох Євангеліях пронумерованими частинами – зачалами. Особливу увагу варто звернути на розташування даних зачал в порядку відзначання святкових, недільних, будніх днів в богослужінні цілого року.

До того ж  тут нараховується близько восьми заставок з чотирьохсотими мальованими заголовними літерами – ініціалами.  Церковнослов’янська мова є відображенням фонетики української мови.  Відкриваючи Луцьке Євангеліє можна помітити якісь зроблені записи, котрі мають пряме відношення до монастирської діяльності, окрема опис церковного майна, який зроблений в 1429 році єпископом Луцька Олексієм. Аркуш 153 містить допис про дарування землі Кудрявицької  монастирю Порфирієм Кирдієвичем разом з його дружиною Анастасією. Інша маргіналія стверджує, що 1483 року маршалком Волинської землі, луцьким старостою Олізаром Кирдієвичем та дружиною Феодосією навічно було передано селище Доросинь в користування монастирю в Красносілці.

Аркуш 205 – мова йде про віддання десятої частини маєтків тим самим Олізаром монастирю. Також можна зустріти запис на звороті аркуша, де зазначається про приймальний опис майна в селі Красне ігуменом Спаського монастиря в Красносілці Феодосієм.

З 2011 року – здійснення факсимільного видавництва Луцького Євангелія. Кількість таких примірників складала тисячу штук.

Факсимільне видавництво містило збережені розміри текстів з прикрасами. Відбулася робота над відтворенням оригінального вигляду сторінок, кольору та об’єму. Вперше відбулося використання шведського екологічного чистого паперу як імітації пергаменту зі збереженими повністю маргіналіями в оригіналі.

Один із таких екземплярів факсимільного видавництва,  невідомо з яких мотивів 8 лютого 2012 року був переданий президенту РФ Володимиру Путіну митрополитом Луцьким і Волинським Нифонтом (Московського патріархату) безпосередньо через особу, яка представляє інтереси бібліотеки Адміністрації Президента.

Пегас