Історія релігійКультураХристиянство

Остромирове Євангеліє

Назва цього Євангелія безперечно пов’язана з її історичним минулим часом, а точніше іменем  Остромира, призначеного при князі Ізяславі Ярославовичу новгородським посадником. Написання книги датується 1056-1057 роками. Від початку була у практичному використанні Новгородського собору Святої Софії.

Це унікальна літературна пам’ятка ХІ століття нашої ери. Євангельський текст виконано у  формі великого уставного письма. В написаних  рядках прослідковується розчинене золото. Книга художньо оздоблена, її прикрашають малюнки з євангелістами, заставки, величезні ініціали зооморфного стилю. Книга містить післямову дяка – писаря  Григорія, що розташована наприкінці із поставленою датою, коли власне була написана.

Остромирове Євангеліє

По суті це втрачений староболгарський прототип рукопису. За лінгвістичними особливостями, її виготовлення здійснювалося Григорієм в  Києві. Свою позицію намагалися доводити російські науковці, приписуючи створення цієї пам’ятки в місті Новгород. Але чи могли бути створені такі умови як на Київській Русі для якісного книгодрукування в Новгороді? Звичайно, що такої можливості не було.

Те, що росіяни роблять доведення Новгородського кодексу первинним від Остромирового Євангелія є не більше як спробою заявити іншим, що це насправді і є найдавніша книга Русі. Коли ж почали досліджувати артефакт за допомогою радіовуглецевого аналізу, то виявилося, що датування кодексу припадає на першу чверть ХІ століття, ще раніше за появу Остромирового Євангелія. Знайдені три воскові дощечки з текстом трьох псалмів : 67, 75 та 76 – го  на думку науковців є сумнівними, а тому книгою їх назвати важко.

Виходить так: доки новгородці мали у використанні письмо на воскових дощечках, то в Києві йшла роботу над друкуванням книг. Остромирове Євангеліє було взято як еталон написаного та оздобленого Мстиславового Євангелія, Ізборника Мстислава (1073 р.).

Такий формат з побудовою тексту книги, орнаментальними мотивами притаманний візантійському стилю. Цікавий і той факт, що дяком Григорієм здійснювався перепис Новгородської мінеї разом з іншими рукописами у 1095 році. Інший факт стосується особистості Остромира – замовника Євангелія. Вважають, що Остромир – нащадок воєводи Києва Добрині. А тому науковці прийшли до думки, оскільки Остромир – син посадника Костянтина, то його батько без жодного сумніву син Добрині.

Відтак маємо Остромирове Євангеліє, мова написання котрого класична старослов’янська. Вона є єдиним джерелом вивчення. З впевненістю можемо стверджувати і про використання її матеріалів у створенні граматики та словника на старослов’янській мові. Ще однією особливістю Остромирового Євангелія є його близькість з живою українською мовою.

Зустрічаються наприклад наступні слова: Володимир, подружжя, радощі, минути, висловлювання «в тей же день» (тиждень), «не взмогять» (невзмозі). Згідно припущення польського науковця Поппе, дружина Феофана безсумнівно є дочкою князя Володимира Святославовича та княгині Анни Багрянородної. Тому застосування слова «подружжя» писарем Григорієм  недаремне.

Отож, Остромирове Євангеліє – шедеври давньоруської книги з вічно увінчаним іменем Григорія на перших її рядках. Григорій став першим книжником, творцем шедевру світової культури.  Стає зрозумілим і факт внесення Остромирового Євангелія до реєстру ЮНЕСКО 2011 року як найбільшої  світового  культурного спадку людства.

Пегас

Яка твоя реакція?

Радість
2
Щастя
3
Любов
2
Не завдоволений
3
Тупо
4

Интересно почитать:

Также в категории:Історія релігій