Луцьке Євангеліє – стародавня літературна пам’ятка, датована серединою ХІV століття. Перебувало деякий час у Спаському монастирі села Красносілка, неподалік від міста Луцьк. Історією свого розвитку завдячує Кирдієвичам, які сприяли допомогою монастирю. З 1366 року ім’я Порфирія Кирдієвича фігурує в грамоті.
Луцьке Євангеліє вважається повним богослужбовим збірником із поділеними у чотирьох Євангеліях пронумерованими частинами – зачалами. Особливу увагу варто звернути на розташування даних зачал в порядку відзначання святкових, недільних, будніх днів в богослужінні цілого року.
До того ж тут нараховується близько восьми заставок з чотирьохсотими мальованими заголовними літерами – ініціалами. Церковнослов’янська мова є відображенням фонетики української мови. Відкриваючи Луцьке Євангеліє можна помітити якісь зроблені записи, котрі мають пряме відношення до монастирської діяльності, окрема опис церковного майна, який зроблений в 1429 році єпископом Луцька Олексієм. Аркуш 153 містить допис про дарування землі Кудрявицької монастирю Порфирієм Кирдієвичем разом з його дружиною Анастасією. Інша маргіналія стверджує, що 1483 року маршалком Волинської землі, луцьким старостою Олізаром Кирдієвичем та дружиною Феодосією навічно було передано селище Доросинь в користування монастирю в Красносілці.
Аркуш 205 – мова йде про віддання десятої частини маєтків тим самим Олізаром монастирю. Також можна зустріти запис на звороті аркуша, де зазначається про приймальний опис майна в селі Красне ігуменом Спаського монастиря в Красносілці Феодосієм.
З 2011 року – здійснення факсимільного видавництва Луцького Євангелія. Кількість таких примірників складала тисячу штук.
Факсимільне видавництво містило збережені розміри текстів з прикрасами. Відбулася робота над відтворенням оригінального вигляду сторінок, кольору та об’єму. Вперше відбулося використання шведського екологічного чистого паперу як імітації пергаменту зі збереженими повністю маргіналіями в оригіналі.
Один із таких екземплярів факсимільного видавництва, невідомо з яких мотивів 8 лютого 2012 року був переданий президенту РФ Володимиру Путіну митрополитом Луцьким і Волинським Нифонтом (Московського патріархату) безпосередньо через особу, яка представляє інтереси бібліотеки Адміністрації Президента.
Пегас
