Особливість вчення у тому, що Арізаль спроектував Каббалу на психологію особистості.
Його учні пізнавали Каббалу через призму своєї душі, що призвело до поширення ідей. З іншого боку, Арізаль вперше тлумачив каббалістичні терміни, спираючись на історію.
Луріанська каббала формувалася під час Ітхалта-де-Геула, тобто у період, що приймається за початок приходу Месії, оскільки на той момент відбувалося вимушене вигнання євреїв з Іспанії, яке супроводжувалося їхньою масовою загибеллю. Створюючи нову течію Каббали, Арізаль бачив у цьому потребу.
Оновлення іудаїзму можливе завдяки прийняттю месіанської Тори, заснованої на Каббалі. Під впливом Ітхалта-де-Геула Арізаль ввів каббалістичне свято Лаг-Баомер та Ту-Бішват, доповнене святкуванням урожаю плодів Ерец-Ісраель.
Основні ідеї Луріанської каббали
Вчення Арізаля базується на терміні цимцум, що означає самоскорочення. Цимцум є початком створення світу. Скорочення божественного сяйва виділяє порожній простір, де у подальшому створюється світ. Околиці цього простору називають ейн соф, тобто божественне сяйво, що знаходиться за межами світобудови. Світ виникає під впливом Божественного променя світла, спрямованого в порожнечу, яка наповнена сфіротами.
Згідно з вченням Лурії, кілька сфірот розбилося, викликавши таким чином безлад. Замість упорядкованого світобудови частина ейнсоф перебувають у пітьмі і ведуть боротьбу зі світлом.
Перша створена людина посилила безладдя. Створивши гріх, вона розбавила царство душ, призначених людству, пітьмою.
Високі душі змішалися з низькими і навпаки. Для вигнання зла із тіла Лурія проповідував аскетизм. Порятунок душі і тіла передбачає вчинення добрих діянь, дотримання заповідей та читання молитов. Оскільки темрява повсюдна, її подолання можливе лише колективним шляхом. Арізель вважав за необхідне придушувати особисті інтереси на користь порятунку душ всього людства.
Послідовники Луріанської каббали не виступали прихильниками складних обрядів. Вони практикували зречення побутових справ, концентруючись на внутрішніх відчуттях, віддаючись владі непізнаного. Лурія вважав спокій та щастя основним компонентом духовних практик. Зневіра є джерелом пітьми, а гнів прирівнюється ідолопоклонству.
Іван Гудзенко
