Аурангзеб помер 3 березня 1707 року після майже півстолітнього правління. За його правління імперія досягла величезних територіальних масштабів, але водночас зіткнулася з серйозними внутрішніми проблемами. Тривалі війни, величезні військові витрати, повстання та політичне суперництво послаблювали державу. Після смерті імператора питання престолонаслідування знову перетворилося на збройний конфлікт.
У Могольській імперії не існувало простого й гарантованого механізму передачі влади від одного імператора до наступного. Сини правителя нерідко ставали суперниками, а боротьба за престол могла перетворитися на масштабну громадянську війну. Саме так сталося і в 1707 році.
Суперники за імператорську корону
Головними претендентами стали два сини Аурангзеба — Бахадур-шах, який був губернатором Кабула, та його молодший брат Азам-шах. Обидва мали політичний і військовий досвід, прихильників серед знаті та власні армії.
Бахадур-шах, якого історія знає як Бахадур Шаха I, розумів, що для перемоги недостатньо просто зібрати велику армію. Йому необхідно було швидко дістатися центральних районів імперії та встановити контроль над головними ресурсами й символами влади.
Азам-шах також поспішав закріпити свої позиції. У боротьбі за могольський престол величезне значення мали не тільки чисельність війська та особиста хоробрість претендента, а й контроль над скарбницею, військовими центрами, чиновниками та основними комунікаціями.
Похід Бахадур-шаха до Агри
Бахадур-шах продемонстрував хорошу організацію та здатність швидко пересувати війська на великі відстані. Він прибув до району Агри 12 червня 1707 року, прагнучи заволодіти імператорськими скарбами.
Агра мала особливе значення для Могольської імперії. Місто було одним із найважливіших політичних і культурних центрів держави, а розташована неподалік могольська фортеця зберігала величезні матеріальні ресурси. Контроль над Агрою міг суттєво посилити позиції претендента.
Саме тут армії двох братів зустрілися для вирішального зіткнення. За даними, обидві сторони мали приблизно по 100 тисяч воїнів. Для початку XVIII століття це були величезні сили, здатні перетворити битву на одну з найбільших династичних битв свого часу.
Перевага Бахадур-шаха
На перший погляд сили суперників були приблизно рівними. Проте Бахадур-шах мав важливу перевагу — більшу кількість артилерії. Для армій ранньомодерної Південної Азії артилерія відігравала дедалі важливішу роль. Вона могла порушувати бойові порядки противника, завдавати втрат ще до безпосереднього зіткнення та підтримувати наступ власної піхоти й кінноти. Проте сама артилерійська перевага не була єдиною причиною перемоги. Важливу роль відіграли організація війська, швидкість пересування та моральний стан армії Азам-шаха.
Частина його військовослужбовців залишила поле бою. Дезертирство послабило бойові порядки та зменшило можливості Азам-шаха контролювати свою армію в критичний момент.
Спека і нестача води
Ще одним фактором стала надзвичайна спека. Битва відбулася в червні — період, коли на півночі Індії панують дуже високі температури. Для величезних армій, які складалися з десятків тисяч людей, коней, слонів та іншої військової живності, забезпечення водою було критично важливим.
Нестача води виснажувала людей і тварин та безпосередньо впливала на боєздатність армії. В умовах тривалої битви така проблема могла стати не менш важливою, ніж зброя противника.
Поєднання спеки, нестачі води, дезертирства та переваги Бахадур-шаха в артилерії поступово змінило співвідношення сил на полі бою.
Вирішальна битва
Битва при Джаджау стала жорстоким зіткненням двох могольських армій. Обидві сторони розуміли, що від результату залежить не просто доля окремого воєначальника, а майбутнє всієї імперії.
Бахадур-шах зміг краще використати свої переваги. Артилерія забезпечила його війську значну вогневу підтримку, а добре організоване пересування дозволило підійти до вирішального зіткнення у сприятливий момент. Армія Азам-шаха, навпаки, поступово втрачала стійкість.
У підсумку війська Бахадур-шаха здобули перемогу. Азам-шах загинув на полі бою разом зі своїм сином Бідар Бахтом. Загибель головного суперника фактично завершила боротьбу за престол між двома братами.
Бахадур Шах I стає імператором
Після перемоги під Джаджау Бахадур-шах отримав можливість утвердитися як імператор Великих Моголів. Він увійшов в історію як Бахадур Шах I та правив до 1712 року.
Його прихід до влади не означав припинення всіх проблем імперії. Навпаки, новому правителю довелося керувати державою, яка вже вступала в складний період політичної нестабільності. Територіальні масштаби імперії залишалися величезними, але центральна влада поступово втрачала здатність контролювати віддалені провінції.
Боротьба між претендентами на престол мала ще один важливий наслідок: вона продемонструвала, наскільки сильно династичні конфлікти могли виснажувати державні ресурси.
Початок нового етапу
Перемога Бахадур-шаха стала завершенням безпосередньої боротьби між ним та Азам-шахом, але не вирішила глибоких проблем імперії. Після смерті Аурангзеба розпочався період, коли могольські імператори дедалі частіше залежали від придворних угруповань, військових командирів та регіональних еліт.
Протягом XVIII століття центральна влада поступово слабшала, а окремі провінції ставали дедалі автономнішими. На політичну карту Індії виходили нові сили, серед яких маратхи, сикхи та різні регіональні держави. Згодом ослаблення імперії створило сприятливі умови для посилення європейського впливу в Індії.
Тому битва при Джаджау має значення далеко за межами династичної боротьби 1707 року. Вона була одним із перших великих військових конфліктів після смерті Аурангзеба й символізувала початок нового періоду в історії Великих Моголів. Перемога Бахадур-шаха забезпечила йому трон, але не могла повернути імперії ту стабільність, яку вона мала за попередніх поколінь правителів.
Іван Гудзенко
