Література Хейхалот або ж у перекладі з івриту звучить як Література Палаців — апокрифи, зібрані єврейськими екзорцистами на початку першого тисячоліття в місцевості, де зараз розташований сучасний Ізраїль. Праці описують найвищі світи, архангелів та трон Божої Слави.

Література Хейхалот — найдавніший джерело каббалістичних знань. Авторство цих трактатів досі породжують суперечки, так і досі невідомо хто їх автор. Однак, у деяких текстах розповідь ведеться від таких тлумачів Тори та Талмуду, як Ішмаель та Аківа. Незважаючи на це, ми не стверджувати, що саме вони є  упорядниками цих трактатів.

Визначення точного тимчасового періоду написання праць викликають великі складнощі, тому що фігури, що згадуються в трактаті, жили в 3-7 століть н.е., але є підтверджені факти, що дозволяють засумніватися у цьому припущенні. Вивчивши цитати з розділу усної Тори можна дійти невтішного висновку, що основні тексти літератури Хейхалот укладалися 8 століття н. е.

Основна частина текстів трактату має описовий характер. Тексти описують духовний шлях екзорциста та піднесення його душі до брами Божої Слави. Його душа оминає небесні чертоги, що охороняють ангельське полчище. Шлях містика проходить через 7 небесних сфер, що знаходяться один над одним, над кожною зі сфер розташований свій небесний палац. Архангели створюють смертельну небезпеку душі екзорциста і той, хто зміг подолати весь тяжкий шлях і пройти крізь усі палаци і потрапити до палацу 7-ої небесної сфери, той зможе опинитися перед престолом Творця та спостерігати його Славу.

Всі тексти Хейхалот складені давньоєврейською мовою з нечисленними вкрапленнями мовами семітської групи та грецькою. Також у текстах присутні фрагменти, котрим неможливо встановити лінгвістичний аспект сенсу. Розбір праць виявив серйозні відхилення між кількома манускриптами. Лексичний розбір показав, що такі записи характерні для написаних матеріалів, на території Ізраїлю на початку н. е., частина інших зазнали змін. У манускриптах, складених на території Європи, лінгвістичні структури були змінені на інші, властиві мові ашкеназів. Рукописи поєднували поезію та прозу. Мовні прийоми, які у них, виявилися не властиві більше ніяким семантичним групам.

Крім перерахованого вище фахівці відносять до літератури Хейхалот твори про магію і способи практичного використання навичок у духовних світах, способи передбачення долі за флексорними лініями на долоні, зв’язок поведінки індивіда з будовою його мозку і рисами особи, езотеричні аспекти виникнення всесвіту, а саме створення , світи ангелів та вигадки про те, як Творець керує світобудовою, людьми та ходом історії за допомогою потойбічних сил.

Іван Гудзенко

Поделитесь эмоциями

Супер статья
1
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Іслам

Аліди. Хто такі аліди?

Аліди — ісламська община, що походить від четвертого мусульманського праведного халіфа Алі (правління 656–661). Вони ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.