Придушення повстань у Єгипті та Вавилоні
Перші роки правління Ксеркса були присвячені не завоюванням, а відновленню порядку всередині держави. Уже в 484 році до н. е. він здійснив військовий похід до Єгипту, де швидко придушив масштабне повстання. На відміну від Кіра Великого та Дарія I, які зазвичай намагалися поважати місцеві традиції підкорених народів, Ксеркс обрав значно жорсткішу політику. Після придушення заколоту він обмежив автономію Єгипту, посилив контроль центральної влади й практично не зважав на місцеві релігійні та адміністративні звичаї. Такий курс суттєво відрізнявся від політики його попередників і став причиною тривалого невдоволення єгипетського населення.
Невдовзі імператорові довелося зіткнутися з новою загрозою. Близько 482 року до н. е. вибухнуло велике повстання у Вавилонії — одному з головних економічних і політичних центрів Ахеменідської імперії. Заколот був жорстоко придушений, а після його завершення Ксеркс ще більше посилив централізацію влади. Саме після цих подій він зміг повністю зосередитися на здійсненні найамбітнішого задуму свого правління — масштабному поході проти Греції.
Великий похід на Грецію
Ідея нового вторгнення до Греції виникла ще за Дарія I, який прагнув помститися афінянам за підтримку Іонійського повстання та поразку персів у битві при Марафоні. Після придушення внутрішніх заколотів Ксеркс вирішив завершити справу батька. Підготовка до походу тривала кілька років і стала одним із найбільших військово-інженерних проєктів античності. Для переправи через Геллеспонт було споруджено грандіозні понтонні мости, а через перешийок Афон прорито канал, який дозволяв уникнути небезпечного обходу півострова морем. У поході брали участь війська майже з усіх народів Ахеменідської імперії — персів, мідян, єгиптян, фінікійців, вавилонян, індійців, саків та багатьох інших.
Взимку 481–480 років до н. е. Ксеркс перебував у Сардах, де завершував підготовку до кампанії. Навесні його величезна армія та потужний флот вирушили до Європи. Уже влітку 480 року більша частина Північної Греції без значного опору перейшла під контроль персів. Масштаби вторгнення були настільки великими, що сучасники називали його найбільшою військовою експедицією свого часу.
Фермопіли, Афіни та битва при Саламіні
Найвідомішим епізодом кампанії стала битва при Фермопілах у серпні 480 року до н. е. Невеликий загін греків на чолі зі спартанським царем Леонідом намагався перекрити вузький прохід, затримавши наступ перської армії. Попри надзвичайну мужність оборонців, після обходу їхніх позицій перси здобули перемогу та відкрили собі шлях до Центральної Греції. Незабаром Ксеркс увійшов до Афін, які були залишені більшістю мешканців, і наказав спалити Акрополь. Для Перської імперії це стало вершиною військових успіхів у війні з греками.
Однак остаточної перемоги досягти не вдалося. Восени 480 року до н. е. перський флот зазнав важкої поразки в морській битві при Саламіні. Грецькі кораблі, скориставшись вузькою протокою, позбавили чисельно переважаючий перський флот його головної переваги. Поразка різко змінила перебіг війни. Хоча сухопутна армія Ксеркса залишалася надзвичайно потужною, забезпечувати її постачання без повного контролю над морем ставало дедалі складніше. Усвідомлюючи ризики тривалого перебування далеко від столиці величезної імперії, Ксеркс вирішив повернутися до Азії, залишивши командування військами своєму досвідченому полководцю Мардонію.
Платеї та кінець перських завоювань у Греції
Остаточна доля кампанії вирішилася наступного року. У 479 році до н. е. біля міста Платеї відбулася найбільша сухопутна битва греко-перських воєн. Спочатку результат залишався невизначеним, але після загибелі Мардонія перська армія втратила керівництво та почала відступати. Саме смерть головнокомандувача стала переломним моментом битви, після якого війська Ахеменідів уже не змогли відновити порядок. Майже одночасно грецький флот здобув ще одну важливу перемогу біля мису Мікале на узбережжі Малої Азії, а проперські Фіви були змушені капітулювати.
Поразки при Платеях і Мікале остаточно зруйнували плани Персії щодо підкорення Греції. Вони продемонстрували, що перська армія, незважаючи на свою чисельність і різноманітність, мала серйозні труднощі у боротьбі проти добре організованих загонів важкоозброєних грецьких гоплітів. Саме після цих битв стратегічна ініціатива поступово перейшла до грецьких полісів.
Наслідки невдалого походу
Після завершення війни політична ситуація в Егейському регіоні докорінно змінилася. Уже невдовзі було створено Делоську лігу — союз грецьких міст під проводом Афін, який поступово перетворився на могутню морську державу. Афіни почали активно розширювати свій вплив у Егейському морі, тоді як Перська імперія поступово втрачала можливість проводити наступальну політику на заході. Узбережжя Малої Азії стало ареною постійного суперництва між грецькими містами та перськими сатрапами, однак масштабних спроб нового вторгнення до материкової Греції Ахеменіди вже не здійснювали.
Попри невдачу в Європі, Перська імперія залишалася найбільшою державою світу. Її територія майже не скоротилася, а економічний потенціал залишався величезним. Проте саме похід Ксеркса став символічною межею, після якої експансія Ахеменідів змінилася переважно оборонною політикою.
Загибель Ксеркса і його спадщина
Останні роки правління Ксеркса минули переважно у столицях імперії, де він продовжував масштабне будівництво в Персеполі, Сузах і Вавилоні. Саме за нього було завершено чимало величних палаців, колонних залів і монументальних споруд, які сьогодні вважаються шедеврами ахеменідської архітектури. Проте придворні інтриги поступово послаблювали становище царя.
У 465 році до н. е. Ксеркс I загинув унаслідок змови, організованої одним із командирів царської охорони за участю кількох його синів і впливового євнуха, який керував царським гаремом. Його смерть відкрила новий період боротьби за владу всередині Ахеменідської династії.
Ксеркс I залишив неоднозначну спадщину. Він успадкував наймогутнішу державу свого часу, придушив внутрішні заколоти, здійснив наймасштабніший похід в історії Перської імперії та значно розвинув монументальне будівництво. Водночас саме його невдала кампанія проти Греції стала переломним моментом у протистоянні Сходу і Заходу та ознаменувала завершення епохи великих перських завоювань у Егейському світі.
Іван Гудзенко
