Авторство, історія книги пророцтв
Традиційно вважають, що автором цієї книги є ніхто інший як пророк Єзекіїль. Текст єврейської традиції дуже погано зберігся, а тому уступає місце книзі Самуїла. Зіпсованість тексту викликана протиріччям равіністичної традиції до неї. У Кумранських печерах знайшли сувої. Знайдені у них фрагменти палеографи датують І століттям до нашої ери. Під проведених розкопок Ядіном у Масаді в другій половині 60-х років під підлогою синагоги виявлені фрагменти книги пророцтва Єзекіїля, об’єм яких більший за кумранські фрагменти. У текстуальному аналізі Талмона було виявлено розходження в орфографії та тексті з рукописами середньовічного масоретсього тексту. Наступний фрагмент знайдено у четвертій печері, археологи стикнулися з декількома версіями, котрі назвали Псевдо-Єзекіїлем.
Єзекіїль – син священика Вузії, який був в числі юдеїв у Вавилонському полоні разом з царем Ієхонією у 597 році до нашої ери. Перебував в полоні до часу зруйнування Єрусалиму військом царя Навуходоносора у 587 році до нашої ери. Єзекіїлем виголошуються пророцтва про Ізраїль, Єрусалим, народи. Подібно ж Єремії отримує видіння Божі із символічними діями, що передають звістку народу. Дослідником Хьольшером підтверджується думка, що Єзекіїль – це пророк погибелі, оскільки його пророцтва про спасіння з описом храму відносяться до більш пізнього періоду.
Час і місце написання книги
Датується книга пророцтва Єзекіїля VІ століттям до нашої ери. Прийнято вважати відлік книги від моменту полону царя Іоакима (597 р. до н.е.), хоча розвиток історичних подій охоплює період 593 або ж 592 року до нашої ери. Таке датування можна вважати самим пізнім. Найпізніше датування – 573 рік до нашої ери, котрий співпадає з переселенням народу двадцять п’ятого року правління персидського царя Кира ІІ. Імовірно, що книга могла бути завершена Єзекіїлем 567 року до нашої ери. Один із дослідників книги Боадт прийшов до такого висновку: варто вважати, що ще до указу Кира ІІ книгу було закінчено.
Зміст книги пророка Єзекіїля
Книгу поділяють на дві частини. Перша частина стосується пророцтв та видінь Ізраїля, включно із занепадом Єрусалиму (з 1 по 33 главу), а друга – пророцтва та Божественне Одкровення Єзекіїлю після падіння Єрусалиму. Книга розпочинається із заклику Господнього до пророка Єзекіїля і його поставлення Богом на служіння. Подія відбулася біля річки Ховар. Його служіння супроводжувалося видінням урагану, хмари в оточенні сяйва, полум’я із появою чотирьох тварин.
Пророк побачив видіння слави Божої. Тварини мали такий вигляд: людина, лев, телець, орел. Над тваринами виднівся кришталевий небозвід , а над ним престол і того, хто сидів на ньому, оточеного сяйвом. Пророк отримує сувій від Господа із написом: плач, стогін та горе і відразу ж його споживає. Спожиття сувою означало проповідь не своїми, а Божими словами, оберненими до дому Ізраїлевого. Духом Божим пророк був піднятий, що почути тварин та голос, подібний грому і направлений в Месопотамію.
Із закінченням семи днів Господь ставить Свого пророка сторожем над народом для викриття беззаконників та навернення праведників. Якщо нерозкаяний грішник не врозумиться через пророка, то провина лежатиме на ньому, коли це зробить – то не винен перед Богом за цю людину. Єзекіїль виконує символічні дії: спочатку лежить на лівій стороні 390 днів, а потім на ліву – 40 днів. Пророк виконує настанови Господні: приготування хлібів із різного зерна та випікання у всіх на виду, із використанням коров’ячого калу замість палива. Під видом вогню, який майте вийти з дому Ізраїлевого розуміється покарання Богом Єрусалиму за мерзотні речі через канібалізм, а тих, хто курив дим фіміаму біля ідольських жертовників очікує гнів Божий.
Пророк Єзекіїль – свідок Божий знищення Єрусалиму, підняття слави Божої на Оливній горі (Єлеон), яка має повернутися в храм. Демонструється в пророцтві і алегорична притча про дочку Єрусалима, не омитої та не повитої. Слова пророцтва стосуються прирівнюється до блудниці, яка замість вірного чоловіка приймає чужих: Єгипет, Ашшур, Ханаан, Халдею. Далі виголошуються пророцтва про пастирів Ізраїлевих, які зазнають покарання за недбальство своє по відношенню до увірених овець, а поставить над ними іншого Пастиря з роду Давидового, яким буде заключено завіт миру та дароване благословення.
У книзі міститься пророцтво про нашестя Гога та Магога під виглядом двох царств, доля яких вирішиться Богом, котрі не зможуть вже більше підійти до дому Ізраїля, який під надійним захистом.
Господь говорить пророку про оновлення і постання нового Ізраїля у вигляді поля з людськими кістками, оживленими Духом Божим. Оживлення кісток означає спасіння, яке чекає. У богословському розумінні ця подія символізує загальне воскресіння мертвих, яке відбудеться у Судний день. Пророку Єзекіїлю показується видіння оновленого Єрусалимського храму під виглядом небесного і його вимірювання довжини та ширини.
Книга закінчується останніми главами, з 40 по 48 баченням нового Храму, бо попередній був зруйнований Навуходонсором, а вже пізніше розпочнеться будівництво храму. Цей храм займуть гідні священнослужителі, слава Божа освятить його як в часи царя Соломона.
Наприкінці книги йде опис воріт міста, які носять імена 12-ти колін Ізраїлевих. Мова йде якраз про місто миру, тобто Єрусалим. По воскресінні своєму тіла померлих увійдуть у святе місто – небесний Єрусалим. Таким чином закінчується повністю книга старозавітного пророка Божого Єзекіїля, котрий передбачив смерть, воскресіння і нове життя людства разом з Богом.
Пегас
