Автор, час і місце написання книги
Не має сумніву у тому, що автором книги пророцтва є Єремія, що підтверджується Вавилонським Талмудом, і за яким він ще є автор Книги царів. Сучасні дослідники стверджують про частину написаного поетичного тексту саме Єремією. Дослідниками з’ясувалося про існування тексту книги в масоретській та грецькій редаціях. Спостерігається варіація об’єму тексту з поетичною промовою, з яою пророк Єремія звернувся до Єрусалиму, включаючи поетичне пророцтво 30-31 глав, про народи з 46 по 51 главу.
За дослідженням Керола це є результат суцільної книги інтерпретації ключової події в історії ізраїльського народу – зруйнування храму та міста Єрусалим, що визначене межами – VI-V століттям до нашої ери. Отож про сам час написання книги. Керол припускається думки, що книга могла бути написана саме в період Вавилонського полону, а тому не виключне її раннє датування (приблизно 560 р. до нашої ери). Час її створення пов’язується з однією особливістю змісту – акцентування уваги на виконанні Єремією Слова Божого, що є межею, засвідченою утворенням форми релігії із зникненням попередніх культових інтитутів.
Дослідники важають, що практика проповіді Слова Божого у ті часи існувала, прямим підтвердженням цьому є утворення синагоги. Через те основна редакція має відділені пророцтва Єремії про язичницькі народи, датовані одним із періодів (вавилонський, персидський).
У грецькому тексті можна зустріти сої особливості: короткий за масоретський текст, інакше розташування матеріалу Септуагінти на відміну від Танаху. Адже прроцтва Єремії про народи йдуть після 25 глави 13-14 віршів, тоді ж як в масоретському – тієї ж глави, але з 15 по 28 вірші (в Септуагініт це 32 глава). Порядок пророцтв про народи у двох тестах відрізняється. Скіьки ж часу зайняло написання пророчої книги? Написання книги зайняло сорок п’ять років (625-580 роки до н.е.). Пророцтва Єремії записані учнем Варухом (майбутнім пророком), сином Нірії при правлінні царя Осії.
Пророче служіння Єремії
Служіння пророка Єремії визначається періодом 629 -586 років до нашої ери, однак його діяльність відбувалася під час правління Годолії (не пізніше 582 р. до н.е.), що вказує на здійснення царем Навуходоносором походів до Сирії та Палестини. На думку Бленкінсопа, свою діяльність пророк Єремія розпочав 627 року до нашої ери.
Зміст книги пророка Єремії
Книга розпочинається розповіддю про походження Єремії – Анафоф, що він був сином священика на ім’я Хелкіїн. Виконання пророчої місії покладено Богом на нього. У символічних видіннях бачить мигдальне дерево, а потім киплячий казан як попередження для Єрусалиму за чинення беззаконня. Він викриває перед Богом у гріхах юдейських царів, князів, священників, народ за Боговідступництво. У пророцтві Єремії присутній символізм – союз народу з Богом уподібнений шлюбу між чоловіком та жінкою (Єрусалим та Бог Ізраїлів). Блуд народу полягав в ідолопоклонстві – шанування бога Ваала замість Бога Живого. Жителі Єрусалима і місто будуть покарані Богом через блудодійство їхнє і не розкаяння у гріхах. Пророк намагається знайти віру хоч в комусь, але марно. Слова Єремії уподібнюються вогню, а народ – дровам, які палатимуть.
Пророк побачив марновірство, відступництво царів від завітів Господніх, жертви священиків неугодними Богу, що святилище буде зруйноване, нечестивців виженуть геть, і не буде кому звершувати богослужіння в Єрусалимському храмі, адже дійшли до жертвоприношень людських. Єремія говорить про перетворення Юдеї в пустелю, тіла людські будуть поїдати птахи небесні та земні звірі. За його словами з попущення Божого осквернені будуть кості юдейських царів, князів, священиків, пророків та єрусалимлян.
Страшне становище Юдеї передбачає через Бога пророк Єремія. Скільки б він не докладав зусиль, щоб навернути народ до Бога, останній далі впадає у безчинства аж доки чаша гніву Божого не переповнилася. Пророк носить пояс на тілі, а потім ярмо на шиї – символізує опинення народу Юди у полоні Вавилонського царства. У книзі чітко видно здійснення пророчих слів Єремії щодо долі Юдеї та Єрусалиму, той просить відкрити ворота для Навуходоносора і здатися у полон завойовнику, але цар Седекія йде на справжнє безумство, інші обирають бути відданими у руки вавилонян. Пророком передбачається смерть царя Іоакима та вигнання Ієхонії. У словах Єремії про паросток праведний приховується пророцтво про Месію – Пастиря Ізраїля. Символічне значення двох корзин здобрими і поганими передає Бог Своєму пророку. Перші – це ті, які з доброї волі пішли до халдеїв, яких Він поверне назад, другі – ті, що не слухали слів пророка і за свою жорстокосердість будуть повністю знищені, а місто потрапить у руки війська Навуходоносора.
Лжепророк Ананія з яким в дискусію вступив Єремія почав вводити народ в оману, обіцяючи, що швидко юдеї будуть звільнені, повернуться храмові посудини, які забрав Навуходоносор протягом двох років. Ананія розбиває дерев’яне ярмо пророка, але той той говорить, що воно буде замінене на залізне, коли усі потраплять у полон до вавилонян, лжепророк буде вбитий. Пророцтва Єремії різали вуха цареві Садекії, що той наказав ув’язнити його, але був звільнений з кайданів Навузарданом.
В кінці Єремія пророкує про майбутню долю народу Ізраїля, зцілення їхніх ран, Господа – Бога племен Ізраїлевих і народу Божого, відновлення та заключення нового завіту Бога з домом Ізраїля, Юди, закону написаного на людських серцях (31 глава). У 36 главі мова йде про нехтування словами пророка Божого Єремії, котрі були зачитані для царя Іоакима та усіх ним. Цар спалив пророчі Господні слова, за що пізінше зазнав покарання: труп царя буде викинено, він пролежатиме на денній спеці та нічному холоді, з його нащадків вже ніхто не посяде престол царя Давида.
Єремія поселяється в юдейського царя Годолії, якого пізніше вбиває Ісмаїл. Юдеї боялися помсти Навуходоносора через вбивство його ставленика, а тому вирішували тікати в Єгипет. Вони звернулися до пророка, що на них чекає в Єгипті, Єремія передбачає смерть тим, хто ослухається волі Божої, хто ж залишиться – врятується. В Єгипті загинув Іоанан, начальники юдейські та сім’ї. Кульмінацією стає пророцтво пр язичницькі народи та упадок царства Навуходоносора. У 51 главі йдеться про написане пророцтво Єремії в книзі, а також передання її Сераєю та царем Садекією у Вавилон. По прибутті до Вавилону прочитав книгу, прив’язав за словами пророка камінь і вкинув у річку Євфрат. Усе це мало якесь символічне значення: майбутня погибель Вавилонського царства.
У 52 главі розповідається про те як Єрусалимський храм був зруйнований, сакральні речі та храмова утвар були забрані, про депотрацію та страту первосвященика із іншими служителями (52 глава 24 і 27 вірші). Книга закінчується тим, що полонений юдейський цар Іоаким був підвищений вавилонським царем Евілмеродахом та призначення йому постійної грошової підтримки.
Пегас
