[Данна стаття є узагальненням моєї бакалаврської роботи 2011 року. Тому певна інформація може бути застарілою.]

Засоби масової інформації, ще якихось п’ять-десять років назад, були переповненні страхітливими статтями про ГМ-продукти, а саме про генетичні мутації та ракові пухлини. Натомість на захист ГМО говориться, що генетично-модифіковані організми врятують нас від голоду і на них потрібно менше пестицидів та міндобрив. Противники говорять, що вчені-дослідники підкуплені зі сторони транснаціональних корпорацій, що виробляють ГМО. На цей закид захисники відповідають, що анти-ГМО компанія спровокована виробниками мінеральних добрив та пестицидів, які в першу чергу понесуть втрати. Так, як ГМО пов’язане із харчуванням, тому необхідно розібратися у даному питанні.

ГМО, або генетично-модифіковані організми

ГМО і не-ГМО.

Генетично модифікованими називають організми, генетичний матеріал яких був змінений шляхом, що не відбувається в природних умовах. Тобто вони створюються у спеціалізованих лабораторіях.

ГМП (генетично модифіковані продукти) – продукти харчування виготовленні із ГМ-організмів. Інколи, генетично зміненні організми називаються трансгенними.

Отримують ГМО за допомогою методів генетичної інженерії. Генна інженерія – сукупність технологій отримання рекомбінантних ДНК (молекули ДНК, які отримані штучно в лабораторії шляхом комбінування її фрагментів), виділення генів з організму, здійснення маніпуляцій з генами і введення їх в інші організми. Зокрема, переносом в геном створеної поза організмом рекомбінантної ДНК, що містить нові, або змінені гени. Деякі процедури штучного злиття клітин також можуть вважатись генетичною модифікацією. Технологія дозволяє переносити гени між видами, надаючи організмові нових властивостей.

От наприклад, у цукровий буряк вводять ген, що відповідає за морозостійкість, але виділений він із іншого виду рослин. В результаті ми отримуємо буряк, що більш стійкий до низьких температур. Отже, різниця між ГМО і не-ГМО полягає лише у відмінності на один або декілька генів.

Виявити, без спеціалізованої апаратури, наявність чужорідних генів неможливо.

Але не слід плутати ГМО із просто модифікованими продуктами чи компонентами. Наприклад, модифікований крохмаль чи модифікований жир створенні не внаслідок генетичних маніпуляцій, а внаслідок технологічної модифікації. Варто наголосити, що ГМО не може бути в продуктах, де взагалі не має і не може бути генів, як-то мінеральна вода, сода чи сіль.

Для чого створюються ГМП?

Транснаціональні корпорації («Сингента», «Байєр», колишня «Монсанто») стверджують, що при допомозі ГМП подолають голод. Зараз чисельність населення планети понад 7 млрд. населення. За рік воно збільшується на 80 млн. До 2050 року воно досягне понад 9 млрд., тож навіть індустріально розвинені країни можуть мати проблеми з кількістю продуктів харчування.

Взагалі генетичні маніпуляції робляться із метою введення корисних властивостей для певного виду організму, здебільшого рослинного. Внаслідок цього організми стають не уразливими або менш уразливими до шкідників, пестицидів або кліматичних умов. А також для збільшення харчової цінності чи терміну придатності, або покращення смакових якостей.

Існують такі перспективи застосування ГМ-організмів:

1..Сільське.господарство.—.удосконалення агротехніки сільськогосподарських культур за рахунок упровадження генно-модифікованих організмів, стійких до шкідників. Приклад, Bt-картопля — стійка до колорадського жука та інших шкідників. Розробка та впровадження генно-модифікованих організмів із поліпшеним складом зерна. Зокрема, кукурудза з підвищеним умістом білка; квасоля зі зміненим складом білка за рахунок генів горіха; рис із генами, здатними синтезувати каротин. Створюються культури, стійкі до певних гербіцидів, як правило, малотоксичних для людей, тварин, комах, культури, стійкі до посухи, засолення ґрунтів. До прикладу, соя, стійка до гліфосату (гербіцит).

2..Медецина — синтез вакцин, гормонів, знеболювальних засобів та інших фізіологічно активних речовин. Це має знизити собівартість лікарських засобів і підвищити їхню чистоту та активність. Також розробляється методика використання трансгенних тварин для отримання білків людини.

  1. Хімія полімерів — використання рослин, як екологічно чистих фабрик. Хімічний синтез проводиться в декілька стадій із використанням отруйних органічних розчинників та каталізаторів. За сприятливих умов вихід основної речовини складає близько 90%, відходи, органічні розчинники та інші супутні речовини являють собою загрозу довкіллю. Хімічний синтез у рослинах відбувається під час їх росту.
  2. Органічна хімія — синтез пральних та інших хімічних речовин.

Де вирощують трансгенні організми?

У різних країнах світу та континентах. Станом на початок 2010-ті роки ГМ-культури вирощувалися в наступних країнах

– Північна Америка: США, Канада, Мексика, Гватемала;

-.Південна Америка: Бразилія, Колумбія, Аргентина, Чилі, Уругвай, Парагвай;

-.Європа: Португалія, Іспанія, Франція, Німеччина, Польща, Чехія, Словаччина, Румунія;

– Азія: Китай, Індія, Філіппіни;

– Австралія;

– Південно-Африканська Республіка.

Тобто ГМО вирощується і у високорозвинутих країнах (США, Канада, Німе чинна, Франція), середньорозвинутих (Бразилія, Іспанія, Португалія), так і у країнах, що розвиваються (Індія). Треба зауважити, що темпи виробництва ГМО постійно зростають.

Що є модифікованим?

На різних стадіях розгляду запитів на допуск знаходиться понад 90 різних видів трансгенних рослин, в тому числі картопля, слива, люцерна, квасоля, пшениця, земляний горіх, гірчиця, цвітна капуста, перець чилі та інші.

Найбільша частина модифікованих продуктів припадає на сою, жито, кукурудзу, рис та цукровий буряк. Понад 70% сої генетично модифіковано. Вже пройшли систему реєстрації кілька генетично модифікованих сортів кукурудзи з підвищеною врожайністю та стійкістю до деяких видів шкідників.  Генна інженерія поставила за мету створити високоврожайні та стійкі до колорадського жука сорти картоплі. На сьогодні існує кілька таких сортів.

У своїй продукції ГМО використовують такі компанії зі світовими іменами (брендами): «Nestle», «Stimorol», «Lipton», «Coca-Cola» та інші.

Також ми розглянемо можливі негативні наслідки впливу використання генетично-модифікованих організмів та продуктів, що виготовленні на їх основі.

Як воно впливає?

Перед тим, як розглядати впливи ГМО на природу, суспільство та здоров’я людей слід, зауважити наступне. Щоб довести всі наслідки вживання продуктів з ГМО, необхідно 30-40 років. Тобто, поки питання про негативний вплив трансгенних організмів несе дискусійний характер. Оскільки перевірка безпеки ГМО і «трансгенних» продуктів, в основному, проводиться на кошти їх виробників, то часто дослідження з безпеки ГМО об’являються «некоректними» та «необ’єктивними». Але лабораторні дослідження про негативний вплив ГМО піддаються сумніву з боку абсолютної більшості науковців.

Це є найбільш обґрунтовані аргументи проти.

Про вплив на природу.  

З точки зору захисників, для ГМ-рослин не потрібно великої кількості пестицидів та мінеральних добрив. Отже, із збільшенням ГМ-культур зменшиться кількість «хімії», і відповідно зменшиться навантаження на природне середовище.

Противники приводять такі потенційні (можливі) впливи на навколишнє середовище:

1) Міграція генів завдяки переопиленню.

Трансгени мають потенціал для впливу на довкілля, якщо вони збільшать присутність і збережуться в природних популяціях.

Багато одомашнених рослин можуть перехрещуватись з дикими родичами, коли вони ростуть у безпосередній близькості, таким чином гени культивованих рослин можуть бути передані гібридам. Це стосується, як трансгенних рослин оскільки мова йде про гени, які можуть мати негативні наслідки для екосистеми після вивільнення у дику природу. Це зазвичай не викликає серйозну стурбованість, незважаючи на побоювання з приводу «мутантів-супербур’янів», які б могли заповнити місцеву дику природу. Хоча гібриди між одомашненими і дикими рослинами далеко не рідкість, в більшості випадків ці гібриди не є родючим і не зберігаються в довкіллі довгий час після того, як одомашнений сорт рослин вилучається з культивування. Однак, це не виключає можливості негативного впливу.

У деяких випадках, пилок з одомашнених рослин може поширюватися на багато кілометрів з вітром і запліднювати інші рослини. Це може ускладнити оцінку потенційного збитку від перехрещування, оскільки потенційні гібриди знаходяться далеко від дослідних полів. Для вирішення цієї проблеми пропонуються системи, призначені для запобігання передачі трансгеннів, наприклад, термінаторні технології та методи генетичної трансформації виключно хлоропластів так, щоб пилок не був трансгенний.

Тобто, якщо негативний вплив буде існувати, то є шляхи знешкодження. І не варто боятися супербур’янів.

2) Міграція генів завдяки горизонтальному переносу генів.

Окреме зауваження екологів викликає використання гену з кишкової палички Escherichia coli стійкості до антибіотику канаміцину. Його містять більшість комерціалізованих трансгенних рослин. Вважається, що цей ген може потрапити з залишками ДНК рослин в ґрунт, а звідти в геном ґрунтових бактерій. В результаті це призведе до збільшення стійкості до антибіотиків в бактеріальній популяції і переносу її в хвороботворні бактерії.

ДНК трансгенних рослин дійсно деякий час залишається в ґрунті, хоча при цьому деградує. Крім того, бактерії здатні “імпортувати” у власний геном чужорідні гени. В результаті ми можемо отримати бактерії, які стійкі до певного антибіотику.

3) Порушення рівноваги в екосистемах.

ГМ-рослини є більш пристосовані, ніж природні рослини, тому можуть скласти конкуренцію. Тобто можуть призвести до скорочення видової різноманітності: швидкорослі види трансгенних організмів можуть витіснити звичайні види з природних екосистем. Але, як говорилося вище, гібриди в переважній більшості є безплідними і такий вплив є мінімальним.

Ряд широкомасштабних досліджень не виявили великого негативного впливу на екологічні системи. Наприклад, причиною масової загибелі медоносних бджіл, що досягла в США свого піку в 2007 році і яка отримала назву “колапс бджолиних колоній”, довгий час вважалось вирощування трансгенних Bt-культур. Пізніше встановлено, що причиною загибелі стала вірусна інфекція, а не ГМО.

Про вплив на суспільство.

Хоча ТНК заявляють про вирішення продовольчої проблеми, але існує протилежна точка зору.

Загрози для продовольчої безпеки від використання ГМО-рослин:

– зниження різноманітності традиційних (аборигенних) сортів рослин і порід тварин. Або проблема монокультур, коли буде один сорт певного виду рослини, що вирощується людиною;

– виснаження й порушення природної родючості ґрунтів: ГМ-культури з генами, що прискорюють зростання й розвиток рослин, значно більше, ніж звичайні, виснажують ґрунт і порушують його структуру.

Дані загрози є потенційними і можуть виявитися у майбутньому.

Також наводиться думка, що масове використання ГМО може призвести до жорсткої економічної залежності фермерства від транснаціональних корпорацій. Це цілком можливо.

Ризики для здоров’я.

Генетично-модифіковані продукти проходять детальні аналізи, що базуються на сучасних наукових знаннях.

Зазвичай приводять такі потенційні ризики для здоров’я людини :

1)Харчові алергії, що можуть бути пов’язані з ГМО.

Одним з можливих ризиків вживання генетично модифікованої їжі розглядається її потенційна алергенність. Коли новий ген вбудовують в геном рослини, то кінцевим результатом є синтез в рослині нового білку, який може бути новим в дієті. Через це ми не можем визначити аллергенність продукту, базуючись на минулому досвіді. Теоретично, кожний протеїн може потенційно бути збудником алергійної реакції, якщо. Антитіла, які специфічні для конкретного антигену, виробляються в організмі індивідууму, чутливого до алергену. Чутливість до алергенів часто залежить від генетичної схильності.

Натомість, кожен генно-модифікований сорт, перш ніж потрапить до споживача, проходить процедуру оцінки його алергійного потенціалу. Тести передбачають оцінку білкової послідовності з відомими алергенами, стабільність білку під час переварювання, тести за допомогою крові від чутливих до алергену індивідуумів, тести на тваринах .

Якщо виявляються така алергеність, то дану продукцію, або використовують виключно для тварин (наприклад, сорт Bt-кукурудзи «StarLink», які демонстрували гірші перетравлюючі якості білку), або зовсім забороняються (пасовищний горох компанії CSIRO, який продемонстрував алергічні враження легенів у мишей).

Слід зауважити, що алергічні реакції від побутової хімії чи продуктів харчування  набагато частіше трапляються, ніж алергії на ГМО. За всю історію від алергії від трансгенних рослин загинуло лише декілька людей.

2) Токсичність, що може бути пов’язана з ГМО.

Окремі продукти генів, що переносяться в організм генно-інженерними методами, можуть демонструвати токсичні властивості.

Сучасна методологія допуску трансгенних рослин передбачає хімічний аналіз складу в порівнянні з дослідженими продуктами та досліди на експериментальних тваринах. На даний час не існує науково-задокументованих робіт про шкідливість ГМ-продуктів. А висновки про небезпеку ГМО деяких дослідників викликають критику через невідповідність науковим вимогам.

3) Горизонтальний переніс генів від ГМО до споживача.

В процесі травлення 95% ДНК деградує до окремих нуклеотидів, 5% доходять до кишечника. Залишається ризик, що шматки ДНК вбудуються в геном людини і активують сплячі гени.

Досліди на мишах демонструють, що непереварена ДНК будь-якої їжі здатна проникати в кров, поступати в печінку і навіть проникати через плацентарний бар’єр. Але жодного випадку вбудовування шматків чужорідної ДНК в геном потомства не спостерігалось.

Одначе вчений Хайнрих Каац встановив, що змінений ген оліїстого турнепсу проникає в бактерії, які живуть у шлунку бджоли, і призводить до їхньої мутації. Так знайдено перший науковий доказ впливу генетично змінених рослин на живі організми. Експерт не виключає, що бактерії в організмі людини також можуть змінюватися під впливом продуктів, що містять модифіковані гени.

В даному випадку існує реальний ризик генетичних мутації та появи злоякісних пухлин. Хоча треба зауважити, що доказів про вплив на потомство і на безпосередніх споживачів (тобто людей) на даний час не існує.

Насамкінець

На кінець хочу сказати, що в деяких випадках генетичної модифікації чужорідні гени взагалі не вживляються. Наприклад, у ГМ-томатів виключений ген, що відповідає за гниття. В такому випадку, вище перелічені впливи на здоров’я людини виключаються.

Розмови про мутантів від ГМО є перебільшеними. Побоювання перед трансгенними організмами є прикладом неофобії – страху нового. Також, анти-ГМО компанія базується на натуралістичній помилці. Вказана логічна помилка наголошує, що все природнє – корисне. Хоча і природнє може бути шкідливим, так і штучне може бути корисним.

Продукти, що не до кінця перевірені вважаються потенційно небезпечними. Тобто, якщо їх масово продавати, через десятиліття можуть виявитися негативні впливи, які на сьогодні не виявлені. А якщо спочатку провести широкомасштабні дослідження за участю незалежних експертів, в результаті яких виявиться, що ГМО безпечні, то можна із чистою совістю їх масово вирощувати та продавати споживачам.

P.S. Для того, що б зрозуміти всі ризики ГМ-продукції потрібні десятиліття. Треба зауважити, що всі негативні впливи є потенційними, тобто можуть і не проявитися. Тому, анти-ГМО компанія є у великій мірі невиправданою. З часу написання бакалаврської роботи (2011) великі ризики не були підтвердженні.

Дмитрук Андрій