Народився у 820 році після Різдва Христового в благочестивій християнській сім’ї. Його батько Сергій — брат константинопольського патріарха Тарасія, походив із знатної родини, належав до іконошанувальників. За свої погляди батькові належало багато перетерпіти і постраждати від противників іконоборців, за деякими свідченнями він прийняв мученицьку смерть, захищаючи сакральні зображення. Матір Ірина — займалася моральним і духовним вихованням сина і прищепленням йому візантійської культури.
Отримує прекрасну освіту, глибо пізнає богословські, філософські та світські науки. Досягає кар’єрного росту в службі при імператорській військовій гвардії, державній канцелярії. Займає посаду в сенаті, виконуючи функції державного секретаря. Будинок Фотія використовувався для занять, бесід на різні теми, філологічного, філософського і богословського характеру, які відвідували зацікавлені люди. Володіючи найбільшою зібраною бібліотекою, Фотій прочитував, розбирав і досліджував форму і зміст творів разом зі своїми учнями.
Фотій за своєю натурою вимагав від учнів цілковитої покірності. Навіть після зайняття патріаршого престолу, в його будинку сконцентровувалась жива розумова діяльність. Крім рідної грецької, він не володів ні латинською, ні єврейською мовою, яких ще знав. Поясненням цьому є збереження Візантією становища світової держави в ІХ столітті, коли візантійці вважали латинян – варварами, задовольняючись своєю еллінською культурою.
Оскільки Фотій був візантійцем за походженням, то це дозволило йому очолити церковний та національний рух проти римських латинян. У 858 році – в Константинополі відбувся церковний переворот, який привів до усунення і вигнання племінником імператора Варди, царевичем Михаїлом ІІІ патріарха Ігнатія, який не допустив його дядька до прийняття Святої Євхаристії.
На місце патріарха Ігнатія було поставлено Фотія, людину знатну, і впливову при імператорському палаці, що характеризувалася мудрістю, освіченістю, благочестям, духовністю. Тенденція возведення в патріархи із простих мирян пояснювалася підтримкою партії. Єпископи підтвердили обрання імператором Фотія на патріарший престіл, оскільки він є гідною кандидатурою. За шість днів був проведений по всі ступеням церковної ієрархії . 25 грудня 858 року — завдяки Григорію Асвесті, єпископу Сіракузькому, Василію Гортинському, Євлампію Апамейському його було посвячено в сан єпископа з правом інтронізації.
Ігнатіани (прихильники попереднього патріарха) бачили Фотія як узурпатора. Почалася загостюватися ситуація з прихильниками Ігнатія та Фотія. Фотіанам Ігнатій запам’ятався людиною високо моральною, аскетичною, покровителем ченців зі Студійського монастиря. які не дуже відносились до гуманних та церковних мір патріарха Мефодія. Як і Мефодій, Фотій займався просвітництвом і почав оновлювати єпископат, закликав учнів, очікуючи від них співробітництва; виявляв гуманне відношення до єретиків, бажав очистити чернецтво від зловживань.
Ігнатіани з агресивністю виступили проти Фотія і його прихильників, практично все закінчилося оголошенням один одному анафем. Через переслідування імператора Варди , ігнатіани вдалися до лукавого замислу: вирішили підпорядковуватися примату римського папи. Фотіани і увесь візантійський двір вирішили обхитрувати ігнатіан, задобрюючи папу Миколу І дарами, привезеними самими послами Рим, щоб той прислав своїх легатів на собор в місто Константинополь. Мета собору — церковне примирення і ліквідація єресі іконоборства. Лукавістю та підступністю ігнатіани намагалися добитися заслуги в очах папи.
Папа римський відправляє делегацію, в числі двох єпископів аби ті детальніше ознайомилися з суперечками, які точаться між Фотієм та Ігнатієм, доручив їм дістати свідчення з нашумілого питання. Імператорський палац задовільнив папських легатів подарунками та обіцянками. У травні 861 року в Константинополі відбувся собор, на якому 318 єпископами при присутніх легатах папи було схвалено рішення про зречення патріаршого престолу Ігнатієм і обрання Фотія визнати законним.
Після повернення легатів, папа закликає римське духовенство для оповіщення їм візантійської справи. Отримавши улесливі листи від імператора та патріарха Фотія, папа розгнівався. У травні 862 року проголосив незаконними рішення собору щодо зміщення з престолу Ігнатія та обрання патріархом Фотія. Римський собор навесні засудив легатів, яких підкупили візантійськими дарунками, Фотія, Григорія Асвесту і відлучив їх від церкви. Фотій не вирішував здаватися перед латинянами.
Заручившись підтримкою царя Михаїла ІІІ та кесаря Варди зумів поєднати інтереси Церкви Сходу з візантійською політикою. У 864 році — болгарський цар Борис з допомогою патріарха Фотія охрестився і прийняв разом з усім народом християнську віру. У 865 році — Фотій направляє в Болгарію Кирила і Мефодія з місіонерсько- просвітительським завданням. В тім ідилія болгар існувала не довго, знайшлися папські прихильники, які несправедливо розпалили недовіру болгарського населення до присланих патріархом Фотієм проповідників. Із – за нападів германців Болгарія опинилася в скрутному становищі і цар Борис звернувся за допомогою до папи Миколи.
Приїжджають папські легати і розпочинають насаджувати свою доктрину, впроваджувати латинські звичаї з відкиненням православних. Дізнавшись про незаконні дії Римської Церкви, Фотій стає в захист православної віри і викриває в неправді самого папу. Окружний лист Фотія також серйозно торкнувся питання целібату та Філіокве. У другій половині 867 року – Константинопольський собор, очолений царем Михаїлом і кесарем Василієм, партією фотіан засудив папу Миколу, змістив його та віддав церковному відлученню.
Будучи вплетений в національні і церковні інтриги новий імператор Василій Македонянин, якому вдалося умертвити царя Михайла не досить лояльно відносився до Фотія. 25 вересня патрарх був зміщений з престолу і ув’язнений в монастирі. Новий папа Андріан став настільки прямолінійним як і його попередник до Візантії. Скликаний в Римі собор святого Петра анафемував Константинопольський собор, спалив усі його постанови. Щоб встановити верховенство папи, до Константинополя відправилися легати Андріана.
З жовтня 869 по лютий 870 року за участі папських легатів відбувається восьмий вселенський собор. На ньому допитували Фотія, а він мовчав, коли ж почали братися судді, схиляючи його до покаяння, відповів їм так: «Чи одумалися самі судді?». 102 єпископи – ігнатіани підписали вирок Фотію та його прихильникам, відлучивши всіх. Фотій та його учні відлучаються у Скепський монастир. Вчинок патріарха та фотіан справив неабияке враження на народ і ще більше зміцнив їхній авторитет (відмовилися підписувати римську формулу і увійти в підпорядкування легатів, присутніх на соборі).
Ігнатій старався бути добрим в очах папи, а візантійське духовенство зазнавало приниження від Заходу. Ігнатій перед смертю примиряється з Фотієм. У жовтні 877 року Фотій вдруге займає патріарший престіл. Патріарх Фотій шукає примирення з папою Іоаном VІІІ. З листопада 879 по березень 880 року відбувся собор, очолений 383 єпископами. Він здійснює рішучий для церкви крок — добивається визнання римської курії та настоює на включені в соборні акти формули про сходження Святого Духа від 869 року. Відтак ієрарх вирішив два питання, що в кінцевому результаті привели до поразки папських легатів щодо примату папи, визнання новим Собором незалежності Східної та Західної церкви, а також знищення церковних звичаїв та обрядів в Болгарії.
Римський кардинал Марін припиняє відносини з східним патріархом, а папа дав Фотію анафему. Імператор Лев Мудрий засуджує Фотія через несправедливе звинувачення у тому, що той чини змову проти нього. У 886 році за наказом імператора його зміщують з патріаршої кафедри.
У 891 році , будучи засланим в Комни Понтійські, у монастирі Арменіанів помирає патрарх Фотій.
Пам’ять святитель Фотія вшановується православною церквою 6 лютого. Вважається захисником віри в Східній Церкві, вченим богословом, автором великої чисельності праць, спрямованих проти помилковості латинян, єретичних наук.
Богдан Стрикалюк
