Формули Субстанцій — Історичні та інші Субстанції

— Класифікація Субстанцій: Нова версія

— Шкала Докінза. Формула Субстанцій

До інших вищих сутностей (Іі.с) віднесемо:

— логос;

— нус;

— субстанція;

— світовий дух;

— абсолют;

— вселенський розум;

— ноосфера;

— універсум;

— натурфілософія;

— хаос;

— інші Субстанції.

Характеристика та формули

І. Логос

У натурфілософів, софістів, Платона і Арістотеля поняття «логос» не має нічого спільного із вищими нематеріальними сутностями.

Як онтологічне поняття Логос було введено Гераклітом. Його можна охарактеризувати, як і Дао в Лао-цзи, Імперсональною Субстанцією (єдинна; не-творець; переважно трансцендентна; негативно пізнавана; патерналістська; ідеально-матеріальна) – [1 Nd Im/Tr Ne Pa Ma|Id] – ЛОГОС (Гераклітовий).

Стоїки представляють Логос, як Душу Космосу. Його характеризували, як єдиний; творець; переважно трансцендентний; негативно пізнаваний; патерналістський; матеріальний – [1 De Im/Tr Ne Pa Id] – ЛОГОС (Стоїчний).

У неоплатоніків Логос – еманація розумоводосліджуваного світу.

У неоплатонічному християнстві Логос певний час виступав, як Бог-Син, тобто виступає, як частина (іпостась) субстанції Трійця.

ІІ. Нус

Нус/Розум у Анаксагора трактується двояко. Арістотель представляє його, як ПС (єдиний; творець; переважно трансцендентний; обмежено пізнаваний; патерналістський; ідеально-матеріальний) – [1 De Im/Tr Li Pa Ma|Id] – НУС (Анаксагорський персональний).

Тоді, як Сократ признає його механічною рухомою силою (єдиний; творець; переважно трансцендентний; обмежено пізнаваний; апатерналістський; ідеальний) –    [1 De Im/Tr Li Ap Ma|Id] – НУС (Анаксагорський імперсональний).

У Платона, Нус – це раціональна частина індивідуальної душі, тому не є Субстанцією. Але пізніше Нус трансформується у деміургічну особистісну першооснову (єдиний; творець; переважно трансцендентний; обмежено пізнаваний; патерналістський; ідеальний) – [1 De Im/Tr Li Pa Id] – НУС (Платонський).

Ранні стоїки розглядали Нус, як єдиний; не-творець; виключно іманентний; позитивно пізнаваний; апатерналістський; матеріальний – [1 Nd Im Po Ap Ma] – НУС (раннєстоїчний).

Панецій та Посідоній характеризують Нуса, як єдиного; не-творця; переважно трансцендентного; обмежено пізнаваного; апатерналістського; ідеального – [1 Nd Im/Tr Li Ap] – НУС (середньостоїчний).

Нуменій та Амонній Саккас представляють Нуса, як єдиного; творця; переважно трансцендентного; обмежено пізнаваного; патерналістського; ідеального – [1 De Im/Tr~tr Li Pa Id] – НУС (пізньостоїчний).

ІІІ. Субстанція

Також розуміється есенція. Автор застосовує дану Вищу Сутність, але дещо в розширеному значенні. Під субстанцією мається на увазі, будь-яка Вища чи Метафізична Сутність, незалежно від своєї природи.

Також під субстанцією розуміють речовину.

ІV. Світовий Дух

Має інші назви – Світова Душа та Абсолютний Дух.

У схоластів (послідовники Орігена) Світовий Дух помилково ототожнюється Богу-Духу Святому.

Платоніки відродження та нового часу,  Гете, Шеллінг, Шопенгауер та Гартман розглядають Світовий Дух, як Персоналістську Субстанцію. Частина гілоїстів признає функціонування матерії лише через діяльність світової душі. Її характеризують, як єдину; творець; виключно іманентну; обмежено пізнаванну; патерналістську; ідеальну – [1 De Im Li Pa Id] – СВІТОВА ДУША.

У Гекеля Абсолютний Дух (Персональна Субстанція) можна охарактеризувати, як єдиний; творець; виключно іманентний; позитивно пізнаваний; патерналістський; матеріальний – [1 De Im Po Pa Ma?] – АБСОЛЮТНИЙ ДУХ.

V. Абсолют

Абсолют можна розглядати, як категорію Субстанції. Абсолютними Субстанціями можна назвати всі, що характеризуються, як нічим не необґрунтоване, вільне, ідеальне, повне, єдине начало. Приклад, Трійця, Індуський Бог, Природа у натуралізмі і т.д. Але абсолют також стосується і не Субстанції: «абсолютна істинна», «абсолютний простір» і т.д.

VІ. Вселенський Розум

У античній філософії Вселенський Розум, це і Логос, Нус, першодвигун (див. пункт Х в даній статті). У ранніх стоїків ототожнюється із природою. У середньовіччі виступає, як божественна творча енергія. У Гегеля і сучасного фідеїзму – субстанційна основа дійсного.

VІІ. Ноосфера

Ноосфера не являється Субстанцією. Дане поняття описує нову стадію розвитку біосфери, де розумна людська діяльність стає визначальним фактором. Навіть, якщо під даним поняттям розуміти «мислячу оболонку, яка формується свідомістю людей», і тоді воно не відповідатиме поняттю «субстанція».

VІІІ. Універсум

 Універсум — філософське поняття, що позначає «світ як ціле», або «все існуюче». Може бути синонімом до Природи (в натуралізмі) та іншим іманентним субстанціям, які тотожні світові. Широке поняття, як і Абсолют.

ІХ. Натурфілософія

Китайська натурфілософія пропонує нам дві Імперсональні Субстанції – Інь і Янь, які єдині; творці; виключно іманетні; обмежено пізнавані; апатерналістські; матеріальні. Вони породжені першоматерією — Тайцзи, яка має такі характеристики, як єдина; творець; виключно іманентна; негативно пізнавана; апатерналістська; матеріальна. І в свою чергу вони своїм протиставлянням породжують першоелементи – У-син, які множинні; творці; іманентні; позитивно описуванні; матеріальні. Їх співвідношення виразимо у трьохповерховій структурі –

( [P De Im Po? Ap Ma] ? – У-СИН ? (Китайські першоелементи)

(першоелементи: вода, вогонь, дерево, метал, земля)

+

( [1 De Im Li? Ap Ma] + [1 De Im Li? Ap Ma] ) – ЯНЬ + ИНЬ

?

[1 De Im Ne Ap Ma]† ) – ТАЙЦЗИ†  (першоматерія)

Еладська натурфілософія, на відмінну від китайської, не визнає рівноправності первоелементів. Фюсики/фюсиологи по-різному розглядали першооснову (у  Фалеса — вода, Анаксимена — повітря, Гераклита — вогонь, Ксенофана — земля). Вони визнавали із Субстанцій природу, яка тотожна сучасному натуралізму. Їх філософію можна виразити у двохповерховій структурі –

[1 Nd Im Po Ap Ma] — ПРИРОДА

?

[1 De? Im Po Ap Ma]

— ПЕРШОЕЛЕМЕНТ (Один із варіантів: вода, повітря, вогонь, земля) .

Х. Хаос

Гесіод та Аристофан розглядають Хаос, як один із першопотенцій.

Акусілай та Ферекід рахували Хаос початком всякого бутя. Є два розуміння його концепції. Перша описує, його, як хтось (аналогія до Світової Душі) — [1 De Im Li Pa Id] – ХАОС (персоналістський) .

Інша концепція описує його, як фізичний простір, який або пустий, або чим не-будь наповнений. Другий варіант описує щось (аналогія до природи) — [1 Nd Im Po? Ap Ma] – ХАОС (імперсоналістський) .

Платон під Хаосом розумів «всеохоплюючу природу» — [1 Nd Im Po? Ap Ma] – ХАОС (Платонський: матерія) .

Інколи в давньоримській літературі Хаос прирівнюється до Аїда – бога підземного царства.

ХІ. Інші Субстанції.

У Плотіна згадується поняття «Єдине». Дану Персональну Субстанцію характеризували, як єдину; творець; переважно трансцендентну; негативно пізнавану; апатерналістську; ідеальну. Але дана субстанція також поєднується із Персоналістськими Субстанціями Нусом та Світовою Душею (єдині; творці; переважно трансцендентні; обмежено пізнавані; патерналістські; ідеальні). Дане поєднання можна представити трьохповерховою схемою –

( [1 De Im/Tr Li Pa Id] – СВІТОВА ДУША

+

[1 De Im/Tr Li Ра Id] – НУС (Плотинський)

?

[1 De Im Ne Ap Id]† )^[1] – ЄДИНЕ† (Плотинське).

Арістотель розглядає Нус і як сукупність всіх розумових закономірностей космосу, так і Першодвигун, який приводить у рух Світова Душа. Перше можна охарактеризувати, як Персональну Субстанцію^[2] (Першодвигун), яка єдина; не-творець; виключно іманентна; обмежено пізнавану; апатерналістську; ідеальну. Друге виступає персональною субстанцією, яка єдина; творець; переважно трансцендентна; обмежено пізнавана; патерналістська; ідеальна – ( [1 De Im/Tr? Li Pa? Id] + [1 Nd Im? Li? Ap Id] ) – СВІТОВА ДУША + ПЕРШОДВИГУН (Нус в Арістотеля) .