Вважається однією із не ведичних філософських шкіл Стародавньої Індії, в основу якої покладено концепцію матеріалізму. Багато науковців схиляються до тієї думки, що школа чарвака локаята є атеїстичною. Чарвака-локаята вважається одним із суперечливих напрямків для індійської філософської думки.Спершу спробуємо дізнатись, хто такі були локаятики, чим вони найбільше займалися. Локаятиками називали в індійській філософії навчального періоду тих осіб, які займалися професійним сперечанням. Вони існували в часи мислителя та основоположника буддійської філософії – Сідхартхи Гаутами. Вони були співбесідниками пророка Будди. Мистецтво локаути вважалося однією із дисциплін на той час, що існували в брахманських школах у V столітті до нашої ери. Докази локаятиків спиралися на матеріалістичній позиції. На їхню думку все існує та нічого немає , що все єдине та множинне. В класичну добу індійської філософії, локауту почали ототожнювати з чарвакою.
На думку дослідників, другу назву «чарвака-локаята» пов’язують зі словами «чару» та «вака», злиття яких у буквальному розумінні означає «красива промова», а також пов’язана з ім’ям філософа Чарвака — скептика, матеріаліста, автора твору «Бріхаспаті-сутр» (близько 600 р. до н..е), інші вважають засновником вчення пів легендарного мудреця Бріхаспаті..
Існує етимологічна версія, згідно якої матеріалісти ще здавна називались словом «чарвака» ( походить від санскритського слова «чарв» і означає – їсти, пити), так як вони проповідували свою доктрину, зовсім протилежну від не матеріалістів «їж, пий, та веселись». Школа локаути відноситься до розряду настіка, тобто вчення, яке повністю відкидає авторитет сакральної книги в індуїзмі – Вед.
У VІ-V століттях до нашої ери попередником черваків був Аджіта Кесакамбалі – відомий філософ, при цьому матеріаліст, входив до групи шістьох дисидентів – вчителів, погляди яких викладаються у Палійському каноні (Діха – Ніка І,55). Аджіта вважав, що єдиним джерелом достовірних знань про світ є чуттєвий досвід та трішки іронізував на будь – яким позачуттєвим спогляданням.
Чарвака зникла ще раніше у стародавні часи Індії, не зумівши істотно вплинути на індійську думку. Існує думка, вірніше припущення, що такої школи взагалі не існувало, бо ж вона була вигадана брахманами, які об’єднали під цією назвою твір різного роду думок, які не так вже легко віднести до якоїсь з визначених шкіл. Разом із матеріалістами до неї потрапили всі ті, які не поділяли релігійних цінностей, що існували у Стародавній Індії – натурфілософи, нігілісти, скептики.
Єдиний трактат, який зберігся до нашого часу школи чарвака відноситься до діалектика Джаярашібхате – септика, але не матеріаліста. У своєму трактаті «Татвапаплавасімха» (у перекладі означає «Потоплення філософських категорій»), він відкидає достовірність будь – якого пізнання та можливість визначення чуттєвого сприйняття. Основними джерелами в чарваці локауті є твори, серед яких джайністський твір «Шадаршана — самучая», ведантійські твори «Сарвадаршанасідхантасанграха», а також «Сарвадаршанасанграха».
На думку локаятиків, всесвіт та все, що існує у ньому відбувалось природнім шляхом, без втручання якихось надприродних сил. Вони визнають чотири елементи, які також згадуються і в античній філософії: вода, земля, вогонь та повітря. Вони є вічними та вважаються першоосновою всього, що існує. Локаята вважає за істинним те, що можна осягнути лише безпосереднім сприйняттям; те, що існує – реальний світ (лока); мартерію – єдиною реальністю; досягнення насолоди – метою людського існування. Ці погляди іноді спів ставляють з поглядами філософа Стародавнього Китаю Яна Чжу з античним епікуреїзмом.
Для брахманських писань, чарвака локаята розглдається як примітивне, саме низьке споглядання. На думку дослідників цієї примітивної на перший погляд філософської школи, вчення черваки локаути вважають асурійським або інакше кажучи демонічним, тому що згадку про асур ми знаходимо в книзі Чхандогья упанішаді, так як вони не повірили верховному богу Індрі, який убив їх, що фізичне тіло є атманом, тим самим забезпечуючи перемогу богів над асурами (демонами).
Стрикалюк Богдан – магістр релігієзавства
