Готфрід Лейбніц як представник Нового часу закінчує цей період, ставши попередником німецької класичної філософії. Він єяскравим представником раціоналізму. Основними проблемами у сфері досліджень стали субстанція тапізнання.
При вивченні теорій раціоналіста Декарта і натурфілософа Спінози виявив їхню недосконалість. Він не міг змиритися з дуалізмом Декарта стосовно поділу субстанцій: на вищі (Бог, субстанції створені ним) таусіх створені (матеріальні та духовні, тобто протяжні та мисленні ). А також не погоджувався зі Спінозою в тому, що той поєднував субстанції в одну (Deus natura),тобто це були аналогічні прояви – модусиєдиної субстанції (матеріальні та духовні субстанції Декарта ) .
І як противага Декарту і Спінозі була висунена теорія Лейбніца про монади (мається на увазімножинність субстанцій). Згідно основних положень теорії про монад, світ складається із безлічі субстанцій, які мають єдину природу, і такі субстанції називаються монадами.З своєю структурою монада є простою на неподільною, у ній відсутняпротяжність, матеріально – речовеутворення, натомість присутні чотири якості: прагнення, потяг,сприйняття, уява.
Насамперед, монада безперервно може змінювати стан, усвідомлювати себе. Монади є замкненими, і один від одного незалежними.
Лейбніц поділив монади на чотири класи. До першого класу він відніс голих монад, тобто неорганічну природу, корисні копалини, тоді жяк до другого – монади тварин (їхнє відчуття, нерозвинена самосвідомість),третього – монаду людини (свідомість,пам’ять, розумове мислення), вищу монаду складає Бог. В залежності від класу монади визначається її розумність з ступенем свободи.У другій сфері дослідження глибока увагафілософа прикута до гносеології
Лейбніц наважується примирити емпіризм та раціоналізм, шляхом поділу знань на два види. Перший вид отримав назву «істини розуму», інший – «істини факту». Набуваючи всезагального характеру, перші виведені з розуму і доводяться логічно. Інші ж знання, які мають імовірний характер отримуються шляхом досвіду (емпірій), тобтовідбувається констатація факту звідсутністю причин.
Досвідне знання не ігнорується. Відповідно, пізнання можна отримувати двома шляхами – раціональним та емпіричним.Раціональне (те, що отримуємо від розуму) носитиме достовірний характер, аемпіричне (завдяки досвіду) – імовірний.
Вадим Підосичний
