Лао Цзи став основоположником та ідеологом такого філософського напряму як даосизм.

Даосизм – це релігійно – філософська течія у стародавній китайській філософії, яка зародилася приблизно в період VІ – V століття до нашої ери. Засновник даосизму Лао Цзи вивів цілу філософську систему, яка ґрунтувалася на основних засадах принципу пізнання Дао як єдиного вірного шляху.

Слово «Дао» у перекладі з китайської мови – означає «шлях» або ж «дорога». Дао у філософії Лао Цзи набуває широкого метафізичного змісту. Воно є не тільки шляхом, але й суттю матеріальних речей та тотального буття Всесвіту. Це поняття можна розуміти та тлумачити лише матеріально: цим «дао» може бути не тільки природа, а увесь об’єктивний, реальний світ.

Найбільш не зрозумілим для сприйняття у даосизмі є поняття «Де». «Де» виступає як певне джерело, яке водночас живить Дао, робить його можливим або ж навпаки – Дао живить Де. Якщо ж Дао є безмежним, то тоді Де – визначеним. Це є своєрідна універсальна сила або ж принцип, за допомогою якого Дао являється шляхом речей, які мають відбутися.

Також це можна назвати своєрідним методом, за допомогою якого можна практикувати та співвідносити Дао. Де – це принцип, спосіб буття, можливість правильного накопичення життєвої енергії «ці».

Де – це мистецтво, яке вказує як правильно упорядкувати життєву енергію і означає правильну поведінку людини. «Де» не є мораллю у вузькому розумінні, швидше за все воно виходить за рамки здорового глузду, допомагає людині звільняти свою життєву силу із тенет повсякденного життя. До поняття «Де» є найближчим даоське вчення «Увей» (не діяння). «Де» є тим, що наповняє форму речей, але походить від Дао. Дао є тим, що рухає ці речі, шлях його загадковий та недосяжний.

Той, хто йде вслід за Дао – очищає свій дух, вступаючи у союз з силою Де. Даосисти притримуються точки зору, що людина не повинна вести боротьбу з Дао, а підлаштовуватися під нього та співпрацювати з ним. Дао не можна перемогти. Кожний повинен старатися жити у згоді з Дао. Для окремої особистості підходять простота та природність. Потрібно уникати насилля, жаги грошей або людської слави. Людина не повинна змінювати світ, а поважати його та інших. Мали даосисти власні погляди і на політику: для правителя мудрим курсом слугуватиме неактивна політика.. Проведення нових законів або грубе посилення старих зробить становище речей набагато гіршим від попереднього. Навіть високі ціни, програми амбіційних керівництв, військові дії наносили значної шкоди усій філософії даосизму.

Кращим принципом розв’язання проблеми у співвідношенні з Дао є відмова від людської агресії, жорстокості та негативних речей. Це не означає проı сто так здатися та підпорядковуватись – потрібно оволодіти ситуацією, приклавши максимум зусиль.

Наявність такого роду жорстких етичних систем спостерігається у конфуціанстві. Це свідчить про те, що у конфуціанстві є проблеми, які така система може посилити, але не в змозі їх розв’язати. У вченні про істину Лао Цзи стверджує, що людина знаходить істину шляхом звільнення від усього неправдивого у ній самій. Лао Цзи писав, що була «безкінечна Істота, яка була перше Неба та Землі. Ця істота жила одиноко та не змінювалась. Вона (Істота) рухала усім, не хвилювалась, завжди спокійна. Ми можемо вважати її всесвітньою Матір’ю. Я не знаю її ім’я, але називаю її Дао».

Уся філософія Лао Цзи наскрізь пронизана діалектикою. Лао Цзи розумів діалектику не як боротьбу протилежностей, а швидше як їхнє примирення. Саме з діалектики і робилися всі його практичні висновки.