Кульмінаційний момент цієї дисципліни тісно поєднаний з працею одного із британських філософів Райла. Коли панував біхевіоризм з лінгвістичною філософією, Райлом було зроблено спробу наперед визначити ментальні терміни у такий спосіб, що він відсилав не до міфічного, а поведінкових диспозицій та патернів. Інші ж філософи, такі як Плейс, Смарт, Фейгл, Льюїс, Амстронг вважали за потрібне ототожнення відчуття та ментальних образів із станами мозку живих істот.
Вказані вище філософи стали називатися теоретиками тотожності. Так дослідження свідомості стало висуватися аналітичною філософією вперед. Філософія мови Серла стає не тільки центральною дисципліною раннього періоду розвитку філософії, а й гілкою філософії свідомості. Біхевіористична психологія зазнала краху разом з тим інтересом експериментальних психологів в їхньому дослідженні свідомості як внутрішнього ментального феномену, когнітивну революцію випередила комп’ютерна метафора свідомості, вплинуло на актуалізацію філософського осмислення свідомості.
Із проведенням у 1994 році міждисциплінарних конференцій в місті Тусана (США) стало відомо про шляхи вирішення проблематики . Праця Чалмерса: «Свідомий ум: у пошуках фундаментальної теорії», яка вийшла 1996 року – справила неабияке враження на науковців. Цей трактат став одним із обміркованих в площині філософії свідомості.
Термін «свідомість» має багато значень, проте філософів здебільшого інтересує той аспект значення, в якому відбувається відсилання до переживання людей, живих істот, які собою утворюють так званий внутрішній суб’єктивний світ. Хоча цей термін може відсилати нас не лише до внутрішнього світу.
Свідомість – стан актуального розрізнення суб’єктом предметів або ж феноменів, що дозволяє їх ідентифікування та використання у своїх потребах. Свідомість навіть є близькою до інтуїцій, що протиставляють його та стан безсвідомості.
Проблему свідомості, яка використовує комп’ютерну метафору, Чалмерс називає «легкою проблемою свідомості», а проблему існування та виникнення феноменальної свідомості – «важкою проблемою свідомості» (у низці проблем, на кшталт фізичної та нефізичної природи свідомості, ментальної каузальності, вирішення якої допускає відповідь на питання про можливий вплив феноменальної свідомості на людську поведінку та інших живих істот). Уточнений онтологічний статус свідомості включає прояснення відносин між свідомістю та тілесною реальністю. По суті, якщо розібратись, дана проблема є ядром сучасної філософії свідомості, частиною, яка демонструє визначену незалежність від експериментальної науки.
Досить часто «легкі проблеми свідомості» носять міждисциплінарний , оскільки відбувається своєрідна взаємодія філософії свідомості такими дисциплінами як нейронаука, психологія,тощо. Основою методології свідомості є епмпіричні обумовлення, абдуктивні висновки, гіпотези.
Як відомо, феноменальна свідомість за звичай традиційно описується з допомогою теорії психічних здібностей, які впорядковують наш світ феноменів і вишикувані в ієрархію. До низької пізнавальної здатності свідомості відносимо чуттєвість, над якою стоїть пам’ять, уява, глузд та розум.
Пегас
