Народився Альфонс (ім’я у святому хрещенні, його було змінено навесні 1971 року )14 вересня 1947 року в білоруському поселенні Окопи, яке входило до складу земель Підляського воєводства, у родині Маріани та Владислава Попелюшків. Поселення, в якому він провів свої дитячі роки, було патріотично сильно налаштоване проти комуністичної ідеології.
Найбільшу активність в антикомуністичній опозиції проявили батьки Алека, що в кінцевому результаті вплинуло на його подальшу духовну діяльність. Алек виростав в убогості.
З 1954 року починає навчання у сільській школі. Він відчув своє покликання як священика, відвідуючи в місті Суховолі приходський храм. В одинадцятирічному віці прислуговував міністрантом у церкві. У школі він не був успішним учнем, проте встигав з науковими дисциплінами — історією, польською мовою та релігією. Більшу частину його часу віднімала земляна праця. Хлопець відрізнявся ввічливістю, став більш комунікативним. У 1961 році вступає на навчання до Суховольської школи.
Друзі по школі стали помічати надзвичайну ввічливість та співчуття Алека до горя інших людей.
Без жодних проблем здав випускні екзамени, а за високі показники оцінок по історії та російській мові його звільнили від здачі іспитів цих предметів. Після здачі випускних іспитів, у 1965 році — поступає на навчання у вищій Варшавській духовній семінарії. Навчання в семінарії проходило під керівництвом старшого пастора, кардинала та примаса Польщі Стефана Вишинського. Під час навчання його забрали в армію. Проходив військову службу в Бартощиці. Військова служба стала моментом насадження нової ідеології молодих людей замість комуністичного. Суворий комуністичний режим застосовувався по відношенню до семінаристів. Службу в армії почав проходити з 1966 року.
Релігійна практика священиків переслідувалася законом, накладалися штрафні санкції. За прояв хоча одної ознаки клерикалізму (використання розарію, носіння медальйону із зображенням Діви Марії) застосовувалася колективна відповідальність. Попелюшку вдалося пройти таку школу життя, він мав сильний дух для подолання насилля та нав’язливого атеїзму. Алек мав серйозні проблеми з фізичним здоров’ям після армії.
28 травня 1972 року — прийняв сан священика з іменем Єжи від рук кардинала Стефана Вишинського. У Суховолі відслужив свою першу месу. У Жомбках призначається вікарієм церкви Святої Трійці, а потім в Аніні. Прихожани церкви любили і поважали отця Єжи, який у свою чергу завоював довіру.
Він заручився підтримкою людей і зав’язав дружбу з ними. Люди переховували священика від служби безпеки Польщі. Отець Єжи мав багато талантів, ідей, став прекрасним організатором. Такі якості людські ніби магнітом притягали до нього все більше і більше дружелюбних людей. У 1978 році його було переведено в Жолібож Варшавського району на прихід младенця Ісуса. Тут займається проповідницької діяльністю серед дітей, викладаючи їм релігію в поганих умовах проживання.
Його переводять до каплички благодійного товариства Варшави «Нещасні -святі», розташованого по вулиці Краківське передмістя, будинок 62. На превелике здивування отець Єжи стає священиком серед майбутніх лікарів. Ним було пророблено важку виснажливу працю. У 1978 році призначається настоятелем приходу церкви Святого Станіслава Костки, розташованої на площі Вільсона, у північно-західній частині Варшавського району.
У 1979 році під час звершення меси у Єжи Попелюшко стало запаморочення голови. Після лікарні був переведений до церкви Святої Анни. Варто відмітити, що священик попередньо завоював свій авторитет перед медичним персоналом, категорично виступав проти абортів в організованому русі. У 1980 році для Попелюшка наступають важкі часи випробувань. Працівники Металургійного заводу у Варшаві звертаються з пропозицією провести месу у самому приміщенні. Інші священики, які служили на цьому приході боялися і не наважувалися на проведення меси, в тім отець Єжи виявив сміливість, і пішов до людей, вважаючи це своїм святим обов’язком.
Він не зміг найти більше таких відданих патріотів і став свідком їхньої релігійності, знайшовши з працівниками спільну мову. У цьому ж році формується професійний союз Польщі «Солідарність», виступаючи за зміни у своїй країні. У союз входило 3000 000 людей. Форкпостом для зустрічей працівників цього профсоюзу стає Церква Станіслава Костки, очолена отцем Єжи. З його ініціативи знову створюються співтовариства. Отцеві вдається поєднувати пастирську діяльність із культурним просвітництвом суспільства. так діяльність не дуже була до вподоби польській комуністичній владі.
Влада вдалася до самих жорстоких методів, щоб раз і назавжди покінчити з Солідарністю та членами профспілки. 13 грудня 1981 році генералом Войцехом Ярузельським у Польській народній республіці вводиться надзвичайний військовий стан. Створений військовий комітет національного спасіння, який складався із сімдесяти тисяч військових, тридцяти тисяч працівників Польського міністерства внутрішніх справ, з важкою озброєною технікою ставив собі за мету арештувати або ж розстріляти непокірних і тих, що перешкоджають проведенню політики комуністичної влади Польщі.
У зв’язку з введенням військового стану припиняють свою діяльність школи, університети, друкарні. Комуністи робили усі спроби аби перешкодити діяльності отця Єжи. Таємні служби Польщі розпочинають слідкувати за священиком, чинять моральний тиск на керівників католицької церкви, самого ж отця намагаються залякати. Було зламано його квартиру, підлаштовували автомобільні аварії. Восени 1983 року прокурором Анною Яцковською була порушена кримінальна справа, а взимку Попелюшко звинуватили у зловживанні свободою совісті та релігії, до якого не мав жодного відношення. У 1984 році ксьондза було заарештовано, тринадцять разів допитано.
Відбувалася масова пропаганда ЗМІ, якою керували спеціальні таємні польські служби. В умовах загострення ситуації отцеві пропонували виїхати до Риму, проте він відмовився, розуміючи велику відповідальність за вірних церкви. отець Єжи розумів про застережливу небезпеку, не боявся комуністичного режиму. 19 жовтня 1984 року у Бидгощі на парафії Святих Польських братів – мучеників була відслужена меса. На шляху до Варшави в Горську автомобіль «Фольксваген гольф» з водієм Вальдемаром Хростовським і отцем Єжи було зупинено трьома особами, перевдягнутими у форму дорожньої поліції. Як виявилося пізніше невідомі особи були працівниками таємного відділу служби безпеки Польщі, які отримали наказ про ліквідацію священика. У вбивстві священика приймали участь Гжегож Піотровський, Лєшек Пєнкала та Вальдемар Хмєлєвський.
Священика спочатку жорстоко побили, до тіла прив’язали мішок з камінням і скинули з дамби у водосховище. 24 жовтня того ж року заарештували голову відділу департаменту МВС Польської народної республіки Зенона Платека та його замісника Адама Пєтрушку. 30 жовтня водолази дістали тіло чоловіка у сутані. Священика важко було опізнати через не людське насилля над його тілом. Виявляється, що Єжи Попелюшка вбили за відстоювання правди, яка не подобалася іншим.
Тіло отця перевезли з Білостока до Варшави — церкви Святого Станіслава Костки. Його було поховано біля неї. Багато вірних супроводжувало мученика церкви, в такий спосіб виявляючи свою віру та єдність. Поховання відбулося з листопада, а меса – у повній тиші. У цей день не виголошувалися ніякі промови. Судовий процес у Торуні не дав бажаних результатів, адже вбивці ксьондза Попелюшка не відбули належний термін покарання. Проведений папою Бенедиктом ХVІ у Римі канонізаційний процес підтвердив, що віднині отець Єжи Попелюшко вважається мучеником Католицької церкви.
Богдан Стрикалюк
