Дедукція (від латинського deductio — висновок)- отримання конкретних висновків на базі твердження певних узагальнених положень . Іншими словами, це слідування думок від загального до конкретного ,одиничного. Особливе пізнавальне значення дедукції проявляється коли в якості загального посилу виступає гіпотеза,нова наукова думка. В даному випадку дедукція є відправним пунктом зародження нової теоретичної системи. Створене таким шляхом теоретичні знання визначає хід емпіричних досліджень.
Отримання нових знань за допомогою дедукції існує в усіх природничих науках,але найбільше значення дедуктивний метод маєв математиці. Оперуючи математичними поняттями,більшість з яких я абстрактними, і будуючи хід своїх думок на загальних положеннях,математики найчастіше за все змушені керуватися дедукцією. Ось чому в науці Нового часу пропагандистом дедуктивного методу став один з один з найвідоміших математиків і філософів Рене Декарт.
Незважаючи на спроби в історії філософії відокремити індукцію від дедукції,ці два методи не вживаються як ізольовані . Кожний з них використовується на відповідній сходинці процесу пізнання. Ф.Енгельс писав: «Індукція і дедукція поєднані між собою таким же тісним способом,як синтез і аналіз»
портал ФІР
