Фрідріх Енгельс

engelПродовжувачем і втілювачем  ідей філософії марксизму   став його  послідовник  Фрідріх Енгельс.  Це доволі  типова  фігура   в  історії  світової  філософії, яка  вирізнялася  послідовним  ходом логічного мислення  та чіткого викладу  думок.

Енгельс  відомий не лише як  німецький політичний діяч  у суспільстві, але  як  філософ, засновник  марксизму.  Він народився  у німецькому місті Бремен в листопаді 1820 року в родині  фабриканта – текстильного промисловця. Тому і не дивно, що  промисловий досвід йому було передано від батька, в тому числі і економічні  знання.

Навчався у школі м. Бремен, яку  закінчив  1834 року, і в цьому ж році вступив  на навчання  до  гімназії  в місті Ельберфельд.  Проте  йому не вдалося закінчити гімназію у зв’язку  із запропонованою  батьком  роботою комерційного продавця, тому він залишив  навчання восени 1837 року раніше зазначеного для нього терміну.

Все  ж таки Фрідріху  вдається  отримати  освіту  комерційного торговця  в рідному місті Бремен. Навчання  тривало  з  1838 по 1841 роки.  З’являються перші  опубліковані  статті  Фрідріха Енгельса, одночасно  хлопець відпрацьовує місцевим кореспондентом газети.

У 1841 році  його було  відправлено на військову службу до армії міста Берлін, в якому він паралельно  слухав університетські лекції, присвячував  багато часу для зайняття  філософією, входив  до гегеліанського гуртка.  Займався  низкою публікації літературних і поетичних творів.

У наступному році, після закінчення військової служби, Фрідріх відправився до Манчестера (Англія) , де власником фабрики був його батько. Він побував  проїздом  у місті Кельн, де прямісінько в газетній редакції «Рейнські газети»  пересікся з ідеологом марксистської теорії Карлом, в тім  їхня зустріч була швидше раптовою, неочікуваною, але продовження розмови між ними все ж таки не було.

Після свого  приїзду в Англію,  світогляд Енгельса дещо змінився, він був вражений капіталістичним та індустріальним  устроєм країни.  Фрідріх поповнює лави  чартистів,  пише статті від імені  сформованої політичної партії Англії  і реалізовує у їхніх  друкованих органах. З 1844 року  його публікації раптово  опиняються у «Німецько – французькому щомісячнику», видавцями  якого  були  Карл Маркс і Руге. У цьому ж році відбулася повторна зустріч між Марксом і Енгельсом у французькій столиці.

У Парижі  обидві сторони  ділилися своїми враженнями, їхні погляди  дали можливість зблизитись один до одного і зрозуміти, що їхні погляди є однаковими.  Після зустрічі з Марксом, Енгельс  бере активну участь у Німеччині, особливо  в роботі з соціалістичними журналами, в такий спосіб постійно підтримуючи зв’язки  з соціалістами.

Однак на нього чекала небезпека, тому восени1845 року він  змушений був  тікати в місто Брюсель, переживаючи за безпеку свого власного життя. Тут на превелике здивування, він знову зустрічається з  емігрантом Марксом, що дало їм обом  діяти доволі рішуче і вільно в цій країні.  Разом з Марксом  працює  над викладенням  основних ідей наукового комунізму. Вперше  виходить їхня праця  під назвою «Німецька ідеологія», після того ідеологи переходять до її втілення у практичному житті.

Ними було зорганізовано  Комуністичний кореспондентський  комітет в Бельгії, який пізніше стане прообразом майбутньої  комуністичної партії. Після того їм вдалося реорганізувати  французький  союз Справедливих, зорганізували і провели два конгреси, а взимку 1848 року  світ побачив укомплектований  розробниками «Маніфест комуністичної партії», засновниками якого виявилися К. Маркс і Ф. Енгельс. У 1848 році з весни по осінь Енгельс змушений був емігрувати  з міста Кельн до Швейцарії, де поселився у місті Лозанна.

Він  не перестає працювати, бере участь у русі, пише нові  статті в «Нову Рейнську газету». У Лондоні, восени 1849 року  починають з’являтися  праці Енгельса, що стосувалися власне теорії і тактики руху пролетаріату.  У листопаді цього ж року, він  їде в місто Манчестер, батько влаштовує його на роботу в конторі. Насправді ця робота виявилася для нього більше каторгою, в тім давала можливість фінансової підтримки для його друга  Карла Маркса.

Завдяки  підтримці  Енгельса, в знак його подяки, Маркс сприяє написанню статей, що поступово виходили  під  його прізвищем. У 1851 році  Енгельс більш серйозно  підходить до питання вивчення  військової теорії, яку необхідно втілити у військовій стратегії пролетаріату, щоб потім видати низку статей, приміток, присвяченим  власне  війні і питанням військового характеру.

Енгельс  працює у сфері природознавства. У 1873 році  займається  філософською працею «Діалектика природи».  Свою працю  він  продовжував аж до 1883 року, роблячи перерви, в тім  вона залишилася незакінченою. Восени 1864 року стає одним  із керівників Міжнародного товариства працівників, чимало потрудився  для соціальних партій Німеччини, Іспанії, США, Франції, щоб укріпити  позиції пролетаріату комуністичної партії.

Після раптової смерті його друга Енгельса у 1883 році, Енгельс  багато часу починає приділяти для розвитку ідеології марксизму та її поширення у маси. До кінця свого життя, філософ і соціальний політик  займався кропіткою працею: складав досі не опубліковані томи  книги «Капітал».

Вирішив перевидати перший том цієї книги, написав  низку великих творів, останній його твір, що був опублікований 1884 року – торкався проблеми християнського питання як у Франції так і в Німеччині. Твір так і отримав назву «Християнське питання у Франції і Німеччині». У 1894 році здоров’я Фрідріха Енгельса стало погіршуватись, наприкінці осені 1895 року, під час перебування у Лондоні він помер від раку стравоходу.  Його тіло підлягло кремації,  урна з прахом Енгельса, згідно його складеного завчасно заповіту була спущена на морську глибину в місті Істборн.

Надалі  марксистські ідеї, соціалістичні погляди Енгельса  знайшли своє відображення  у  побудові соціального устрою комуністичної партії  в Росії, особливо у  В.І. Леніна, Й.В. Сталіна, частково у Німеччині – в А. Гітлера. З цього видно, що  марксистсько-ленінська теорія   базувалася на діалектиці німецького класичного філософа Гегеля, але будучи в руках нерозумних  і безграмотних, недосвідчених  осіб  принесла непоправної шкоди в історії людства, жертвами якої стало  саме суспільство.

Богдан Стрикалюк