Індукція

300px-DominoeffectІндукція (від латинського inductio-спонукання )- логічний умовивід ,який призводить до отриманні загального висновку базуючись на окремих посиланнях. Іншими словами,це рух від конкретного до загального

Індукція часто і продуктивно  використовується  в науковому пізнанні. Визначаючи загальні ознаки , якості у багатьох об’єктів конкретного  виду,вчений  приходить до висновку  про присутність   цих, якостей у всіх представників  досліджуваного  виду. Разом з іншими методиками пізнання, індуктивний метод  відіграв суттєву роль у відкритті окремих законів природи (атмосферного тиску, теплового розширення,всесвітнього тяжіння та інших).

Наукову індукцію реалізують у вигляді наступних методів:

1. Метод одної подібності  (в усіх випадках спостереження  певного явища  виявляються лише єдиний схожий факт, всі інші – різні, отже, це єдиний схожий факт і є першопричиною названого явища).

2.  Метод одної різниці( якщо є обставини виникнення певного явища , при яких воно не  виникає,всі інші ознаки схожі і різняться лише цим певним фактором, який виникає в першому випадку , то цей фактор і визнають за причину даного явища).

3. Сукупний метод схожості та відмінності – комбінація двох вищевикладених факторів

4. Метод супутніх перетворень( зміна одного явища несе за собою зміну  іншого явища, то робляться висновки  про причинні зв’язки цих явищ)

5.  Метод залишків (причина  залишку певного фактору – інші фактори, які входять до основної причини основного певного явища)

Засновником і першопрохідцем методу  класичного індуктивного пізнання є Френсіс Бекон, він вважав  його одним за найважливіших методі відкриття нових тверджень та фактів  в науці та основним шляхом дослідження   природи.

 портал ФІР