Дослівно це поняття перекладається з санскриту – вчення про не виключність. Є одним із принципів в джайнізмі, за яким сприйняття реальності різне в залежності від того яка точка зору щодо неї, і що жодна з точок зору дійсності не є абсолютно істинною. Як стверджують джайністи, тільки кевалі володіють безкінечними знаннями повністю, іншими можуть знати частково. Анекантавада має подібність із західноєвропейським принципом суб’єктивізму.

Анакентавадою проповідується повага поглядів  та вірування  інших. Анакентавадою розширяються рамки джайнізму, оскільки будь-якою системою філософського погляду обмежується сприйняття дійсності за рахунок умов та догматики. Анакентавадою знаходяться риси, які аналогічні до європейського релятивістського світогляду. Отож, анекантавадою є вчення джайнізму про метафізичну істину, що формувалося в Стародавній Індії. У вченні зазначено, що істина в останній інстанції настільки складна та має набір. Анакентаваду інтерпретують ще як інтелектуальну ахімсу , відмову від фанатизму і як наслідок терористичних атак та масового насилля. Деякими науковцями робилися заяви щодо того як здійснювалися спроби переосмислення анекантавади сучасним ревізіонізмом. Тут і релігійна терпимість, і неупередженість, і плюралізм.

За джайнізмом,  конкретним твердженням не описується ані природа існування ані абсолютна правда. Такі знання можуть досягати Аріханти. Іншими істотами твердження абсолютної істини є частковим. Згідно доктрини, твердження про знання кваліфікуються, їх підтверджують та заперечують. Анекантавада є фундаментальною джайнізською доктриною. Перші витоки анекантавади  знаходимо у вченні Джини Махавіри, двадцять четвертого тіртханкари. А в середньовічний період із анекантавади виникають діалектичні концепції обумовленої та часткової точок зору. Джайнізські деталі доктрини створюються у І тисячолітті нашої ери як результат дебатів між джайнізськими, буддійськими та ведичними філософськими школами.

За джайнізською метафізикою, реальність є складовою незчисленої матеріальної та духовної субстанції, котрі наділені якостями та модифікаціями. Звичайне людське знання не може всього охопити, оскільки є обмеженим, пізнавальною здатністю (почуття та розум), поглядами сприйнятими на віру, зовнішніми умовами (простір, час, світло, тощо).  До того ж джайністами розвивається концепція багатосторонності буття, що протиставляється брахманістській позиції, згідно якої тільки Брахман – це абсолютна та кінцева реальність. Джайністи зуміли поєднати постійність та непостійність (річ у власній основі та зміна форм і модифікацій субстанцій).

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.